Справа № 545/1851/20 Номер провадження 11-кп/814/1094/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
05 листопада 2020 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2020 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 189 КК України, щодо обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Роздольне, Целіноградської області, Казахстан, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 20 листопада 2020 року.
Відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 суд послався на те, що судовий розгляд не завершено, а прокурором доведено наявність існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту з забороною залишати у нічний час з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 на строк 60 діб до 20 листопада 2020 року.
Вважає, що судом належно не обґрунтовано продовження найбільш суворого запобіжного заходу. Не враховано, що він від органу досудового розслідування не переховувався, супротиву працівникам поліції не чинив, на свідків та потерпілих тиску не вчиняв, інших перешкод у здійсненні органами досудового розслідування слідства не чинив, інших злочинів не вчиняв.
Не враховано позицію потерпілої щодо продовження строку тримання під вартою, та зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав у ній наведених. Прокурор заперечував проти доводів сторони захисту, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення, просив залишити судове рішення без змін.
Мотиви суду.
Як вбачається з наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019170300001347 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 189 КК України.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2020 року під час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений ОСОБА_7 .
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Тому ухвалене судове рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Так, судом враховано положення наведених вище норм процесуального закону та правильно встановлено, що обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, не змінилися, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду.
Рішення суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та неможливості застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів вважає правильним, оскільки останній обґрунтовано обвинувачується, зокрема у вчиненні умисного тяжкого злочину, в даному провадженні судовий розгляд не завершено, а враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчиненні правопорушень, які йому інкримінуються, та існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, інший більш м'який запобіжний захід не буде відповідати меті його застосування та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Щодо доводів апелянта про неврахування районним судом при продовженні запобіжного заходу позиції потерпілої, то такі доводи є безпідставними, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується - ч. 2 ст. 125 та ч. 3 ст. 189 КК України, стосуються не тільки приватного інтересу потерпілої ОСОБА_9 , яка є його матір'ю, а й суспільного інтересу, що полягає у забезпеченні виключення ризику вчинення ОСОБА_7 інших аналогічних кримінальних правопорушень, з огляду на те, що раніше ним вчинялися злочини як корисливої спрямованості так і проти життя і здоров'я особи.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду щодо ОСОБА_7 є правильним, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, буде відповідати суспільному інтересу, а тому апеляційні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3