Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1502/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 8 Доповідач Талько О. Б.
27 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 288/1502/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І.,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що на підставі договору дарування від 28 грудня 1991 року вона та ОСОБА_2 набули у власність в рівних частках житловий будинок, 1918 року побудови, загальною площею 32 кв.м., розташований в с. Романівка Попільнянського району Житомирської області, який належав ОСОБА_3 . В подальшому цьому житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вказує, що на земельній ділянці, біля цього будинку, нею розпочато будівництво нового житлового будинку, загальною площею 101,3 кв.м., яке було закінчене у 1998 році. Окрім того, нею здійснено будівництво господарських будівель та споруд за вказаною адресою. Оскільки подарований житловий будинок перебував у непридатному стані та був частково зруйнований, його знесено ще до завершення будівництва нового житла. Маючи намір оформити право власності на збудований нею житловий будинок, вона звернулась до відповідача й дізналася, що 19 березня 2007 року право власності на це нерухоме майно було зареєстроване за нею та ОСОБА_2 , в рівних частках за кожною.
Оскільки вона не зверталась до КП “ Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації” із заявою про реєстрацію права власності на новостворений житловий будинок, й така реєстрація порушує її права, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати запис №3935 в книзі №34 від 19 березня 2007 року, виконаний реєстратором Комунального підприємства Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Реготун В.Д., про реєстрацію за нею та ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема, зазначає, що відповідач протиправно зареєстрував право власності на вказаний жиловий будинок за нею та ОСОБА_4 , оскільки остання жодного відношення до новоствореного житлового будинку не має. За договором дарування вона набула право власності на 1/2 частину житлового будинку, який в подальшому був знесений.
Зауважує, що суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують ту обставину, що вона не зверталась до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на спірний житловий будинок. В реєстраційній справі така заява відсутня. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи замовлення на проведення інтвентаризації, складене від її імені, нею не підписувалась. Отже, вчинена державним реєстратором реєстраційна дія не відповідає вимогам законодавства та порушує її право власності, оскільки новий житловий будинок побудований за її кошти.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу. При цьому, позивачка пояснила, що ОСОБА_2 є її рідною сестрою. У 1991 році їхня мати подарувала їм старий житловий будинок, який перебував в аварійному стані. Оскільки сестра не цікавилась цим нерухомим майном та не мала наміру здійснювати будь-які будівельні роботи й проживати за вказаною адресою, вона змушена була розпочати на цій земельній ділянці будівництво нового житлового будинку. В подальшому старий будинок був знесений та будівництво нового закінчено у 1998 році. Знесення старого будинку й будівництво нового відбувалось без згоди сестри, адже вона не проживала там, не цікавилась цим нерухомим майном та не надавала кошти на його будівництво та облаштування. На даний час між нею та ОСОБА_2 існує спір щодо цього житлового будинку, оскільки сестра вважає, що вправі претендувати на 1/2 частину новозбудовного житлового будинку на підставі договору дарування від 28 грудня 1991 року.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що згідно з договором дарування, укладеним 28 грудня 1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , останні в рівних частках набули право власності на житловий будинок, розташований в с. Романівка Попільнянського району Житомирської області.
Виписка з погосподарської книги містить інформацію про те, що вказаний житловий будинок побудований у 1918 році, загальна його площа становила 32 кв.м.
Цьому житловому будинку в подальшому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
19 березня 2007 року на підставі дубліката договору дарування, укладеного 28 грудня 1991 року, відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в рівних частках за кожною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на ту обставину, що реєстрацією за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку порушуються її права, скільки цей будинок збудований нею за її власні кошти та не перейшов у спільну часткову власність її сестри. При цьому, позивачка надала суду технічний паспорт, виготовлений на її замовлення, який містить інформацію про те, що станом на 2 липня 2019 року загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становить 101,3 кв.м.
Окрім того, ОСОБА_1 посилалась на висновок судової почеркозновчої експертизи від 26 березня 2020 року за №6/3-67, відповідно до якого підпис від її імені у графі “ підпис замовника” замовлення №444 за 2007 рік на проведення технічної інвентаризації та реєстрації права власності на вказаний житловий будинок, виконаний не нею, а іншою особою.
Зміст позовних вимог свідчить про те, що предметом спору у цій справі є новостворене нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. В свою чергу, ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_2 набули в рівних частках право власності на житловий будинок, розташований за вказаною адресою, загальною площею 32 кв.м, згідно з договором дарування від 28 грудня 1991 року. Саме на підставі дубліката вказаного договору відповідачем було здійснено реєстрацію права власності на позивачкою та третьою особою на житловий будинок, розташований за вказаною адресою.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( далі- державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, державна реєстрація - це офіційне підтвердження державою наявності у особи речового права на нерухоме майно.
Та обставина, що житловий будинок, який був предметом договору дарування, укладеного 28 грудня 1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , був в подальшому знесений позивачкою, не є підставою для скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та її сестри на цей житловий будинок, адже таке право набуте на підставі цивільно-правової угоди, укладеної відповідно до вимог законодавства.
Посилання позивачки на ту обставину, що вона не зверталася до відповідача із заявою про реєстрацію права власності та в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня будь-яка заява про вчинення такої реєстраційної дії, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки договір дарування є чинним, не оспорений та не розірваний. Отже, реєстрація права власності, набутого на підставі цього договору, не порушує права ОСОБА_1 .
Порядок набуття права власності на новостворене нерухоме майно регламентований нормами цивільного законодавства й у даному випадку ОСОБА_1 не позбавлена можливості ставити питання про оформлення права власності на збудований нею житловий будинок з дотриманням вимог закону.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: