Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4802/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 63 Доповідач Миніч Т. І.
11 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Кучерявого О.В.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П.
у цивільній справі №296/4802/19 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку в загальній черзі з отримання житла, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати неправомірними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира і Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 , скасувати рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2016р. (Протокол №6) в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 та поновити його на квартирному обліку в загальній черзі з 26.02.1992р. на отримання житла. В обґрунтування поданого позову зазначав, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в Збройних Силах України. На підставі його рапорту від 26.02.1992р. житлова комісія військової частини НОМЕР_2 прийняла рішення про зарахування ОСОБА_1 в чергу на отримання житла (витяг з Протоколу №5 від 26.02.1992). Під час засідання комісії було надано довідку від 26.02.1992р. про перевірку житлових умов з висновком про потребу отримання житлової площі. Рішенням засідання військової частини НОМЕР_3 від 24.01.2004р. (Протокол №1) позивач був залишений на квартирному обліку в загальної черзі з 26.02.1992р.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2016р. (Протокол №6) за клопотанням КЕВ м. Житомира ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку з тих підстав, що власник житла, з яким останній 04.01.2007р. уклав договір найму жилого приміщення, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв'язку з чим припинився договір найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак позивач залишився зареєстрованим за вказаною адресою і, на думку житлової комісії військової частини, вважається таким, що забезпечений житлом. Крім того, комісія зазначила, що договір найму житлового приміщення від 09.12.2011 року в с.Зороків не відповідає дійсності.
Позивач вважав, що рішенням від 19.05.2016 року члени Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 порушили норми Конституції України та вимоги діючого законодавства України. На даний час він має вислугу в Збройних силах України більше, ніж 25 років і до цього часу не забезпечений упорядкованим житлом, відповідно до вимог діючого законодавства України. Згідно довідки Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації м. Житомира, за ним не зареєстровані будинки або їх частини у м.Житомирі. Про оскаржуване рішення він дізнався випадково у кінці вересня 2016 року. На засідання комісії він не був запрошений, що позбавило його можливості скористатися правовою допомогою, надавати свої пояснення та документи на спростування клопотання КЕВ м. Житомира щодо зняття його з квартирного обліку.
Вказане рішення ОСОБА_1 було оскаржене у Корольовський районний суд м. Житомира в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою цього суду від 29.01.2019 року провадження у справі закрито, оскільки його вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира і Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 .
Скасовано рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2016р. (Протокол №6) в частині зняття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 та поновлено старшого прапорщика ОСОБА_1 на квартирному обліку в загальній черзі з 26.02.1992 року на отримання житла.
У поданій апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Оскільки, старший прапорщик запасу ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка на даний час розформована, то відповідно до абзацу першого пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337, він має перебувати на квартирному обліку у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина. Пунктом 2.6 Інструкції визначено, що під час розформування військової частини або житлової комісії гарнізону облікові документи передаються її правонаступнику в разі, якщо він знаходиться в цьому самому населеному пункті. Керуючись викладеним позивач був виключений із списків військовослужбовців які прописані при військовій частині НОМЕР_1 , так як останній був прописаний в ній із порушенням вимог законодавства. Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що у десятиденний строк секретар житлової комісії військової частини надсилає копію рапорту військовослужбовця на прописку, завірену у встановленому порядку та резолюцією командира військової частини до житлової комісії гарнізону та КЕВ (КЕЧ) району. Крім того, згідно пункту 2.2 наказу Міністерства юстиції України від 18 грудня 2012 року за №2109/22421, в якому зазначено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає територіального підрозділу ДМС необхідні для реєстрації документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласника житла. Таким чином, на думку апелянта, ОСОБА_1 був неправомірно прописаний при військовій частині НОМЕР_1 та виписаний з неї згідно рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , про що був повідомлений у встановленому порядку.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2016р. (Протокол №6), за клопотанням КЕВ м.Житомира, ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку з тих підстав, що власник житла, з яким останній 04.01.2007 року уклав договір найму жилого приміщення, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у зв'язку з чим у власника припинився договір найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак позивач залишився зареєстрованим за вказаною адресою і, на думку житлової комісії військової частини, вважається таким, що забезпечений житлом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт проживання в будинках, які належать громадянам на праві приватної власності по договору оренди, найму не свідчить про набуття права постійного користування цим житлом. Крім того, маючи вислугу у Збройних Силах України понад 25 років, позивач не був забезпечений упорядкованим житлом.
Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з'ясування всіх обставин справи.
Так, відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК України визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;6) які проживають у гуртожитках.Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Відповідно до п.21 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
В даному випадку підставою для визнання позивача таким, що потребує поліпшення житлових умов, та постановки на квартирний облік було проживання за договором найму житлового приміщення від 13.11.2011 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що власник житла за вказаною адресою ОСОБА_2 є матір'ю позивача.
Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті матері прийняв позивач шляхом подання 7 травня 2012 року заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Крім нього спадщину прийняв його брат ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ч.ч.1,5 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Тобто, позивач та його брат є спадкоємцями житлового приміщення житловою площею 42,5 кв.м. та яке складається із трьох кімнат.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач не забезпечений житлом чи потребує поліпшення житлових умов.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог.
На підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.
Згідно зі ст.141 ЦПК на позивача слід покласти обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2305,2 грн.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволити.
Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 січня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку в загальній черзі з отримання житла.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 2305,2 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: