Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4/20 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 32 Доповідач Талько О. Б.
03 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Баліцької Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/4/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.,
У січні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що 31 травня 2006 року між їхнім батьком ОСОБА_3 та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, площею 4,5284 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району.
20 серпня 2015 року між ними укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої сторони погодили строк оренди до 31 грудня 2027 року.
Позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їхній батько помер. Вони у встановлений законом строк прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на цю земельну ділянку.
Починаючи з 18 квітня 2018 року вони повідомляли відповідача про набуття ними права власності на вказану земельну ділянку та направляли на його адресу листи з вимогою розірвати договір оренди. Проте орендар протягом 2016-2019 років не сплачував орендну плату та не бажав в добровільному порядку розірвати договір.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили розірвати договір оренди землі, укладений 31 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ “ Український солод”.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове.
Зокрема, зазнчає, що закон жодним чином не спонукає орендаря шукати нових власників ( спадкоємців) земельної ділянки та шляхів виплати їм орендної плати, а навпаки, обов'язок повідомляти орендаря про нового власника із обов'язковим зазначенням ним платіжних реквізитів покладається саме на останнього.
Позивачі протягом 2017, 2018 років не повідомляли ТОВ “Український солод” про набуття ними права власності на вказану земельну ділянку, що відповідно до вимог ст.516 та ч.2 ст.517 ЦК України звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату.
Звертає увагу суду на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 є орендодавцем за іншим договором оренди землі й регулярно отримує у ТОВ “ Український солод” орендну плату за цією угодою. Проте він жодного разу не повідомив орендаря про смерть свого батька й набуття ним та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку. Вказані обставини свідчать про відсутність вини відповідача у несплаті орендної плати за спірним договором.
Окрім того, направлене позивачами у березні 2019 року повідомлення про перехід права власності на вказану земельну ділянку не містить інформації щодо платіжних реквізитів, що, в свою чергу, свідчить про неможливість виплати орендної плати. Також зазначає, що таке повідомлення не було отримане товариством.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.
На думку представника позивачів, апеляційна скарга є необґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не пілягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 31 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ “ Український солод” укладений договір оренди землі №14/325, відповідно до якого ОСОБА_3 передав товариству в оренду строком на 10 років належну йому земельну ділянку площею 4,5284 га, кадастровий номер 1822085300:01:000:0241, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Пунктами 9,10,11 та 15 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, за побажанням орендодавця у відробітковій формі або рослинницькою продукцією за ринковими цінами.
Обчислення розміру орендної плати за землю, за згодою сторін, здійснюється з урахуванням індексів інфляції і переглядається щорічно. На момент підписання договору загальна сума орендної плати становить 600 грн.
Орендна плата вноситься у грошовій формі або рослинницькою продукцією до 31 грудня звітного року.
Якщо орендар не сплатив всієї орендної плати до 1 квітня року, наступного за звітним, цей договір автоматично анулюється.
Сторони також погодили, що у разі смерті орендодавця право на оренду земельної ділянки переходить до спадкоємців ( пункт 35 договору оренди).
Вказаний договір зареєстрований у встановленому законодавством порядку 31 травня 2006 року.
20 серпня 2015 року між ними укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди, за умовами якої сторони погодили строк оренди до 31 грудня 2027 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивачі прийняли спадщину після смерті батька та 18 квітня 2017 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, по 1/2 частці кожний.
22 лютого 2019 року вони звернулись до відповідача із письмовими вимогами розірвати вказаний договір оренди. Зазначені вимоги не були отримані товариством.
Судом також встановлено, що протягом 2017-2019 років відповідач не сплачував орендну плату за спірною угодою.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України “ Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом “д” частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом “д” статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Відповідно до приписів частини 5 статті 31 Закону України “ Про оренду землі” особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.
Згідно з ч.3 ст.148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера ( за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування ( для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання ( знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів ( у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати.
Будь-які докази на підтвердження повідомлення позивачів щодо можливості отримання орендної плати за договором оренди землі, накопичення на депозитному рахунку нотаріуса ( стаття 537 ЦК України), відкриття банківського рахунку на вимогу чи виконання в інший спосіб своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати відповідачем не надано.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди та позивачі як власники земельної ділянки не отримали вчасно того, на що вони розраховували. Неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме - невиконання обов'язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди землі, яке, з огляду на положення ст.526 ЦК України, надає право орендодавцям вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.
Посилання на ту обставину, що позивачі не повідомили орендаря у відповідності до ч.5 ст.33 Закону України “ Про оренду землі” та ст.148-1 ЗК України про набуття ними права власності на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди від 31 травня 2006 року, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки чинне законодавство України не встановлює наслідків недотримання порядку такого повідомлення орендаря.
Неповідомлення відповідача про зміну власника земельної ділянки у відповідності до передбаченого вище порядку не звільняє останнього від обов'язку виконувати умови договору оренди землі та своєчасно сплачувати орендну плату.
Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: