Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18075/19 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 69 Доповідач Миніч Т. І.
11 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря судового засідання Кучерявого О.В.
з участю відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В.
у цивільній справі №295/18075/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. Просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_1 . В обґрунтування поданого позову зазначав, що 14.10.2007 року зареєстрував шлюб з відповідачем, від якого мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що подружнє життя не склалося, спільне небажання поступитись власними інтересами на користь сім'ї призвели до суттєвого погіршення стосунків, спільне господарство сторони не ведуть, проживають окремо. Позивач вважав, що примирення та збереження сім'ї неможливе, тому просив позов задовольнити.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 травня 2020 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 14.10.2007 року Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис №160, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768,40 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати повністю та закрити провадження у справі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що оскаржуване рішення суперечить інтересам обох сторін і дітей та за п.1 ст.108 Сімейного кодексу України матиме ознаки фіктивності, так як сторони продовжують підтримувати шлюбні стосунки. Згідно з п.4 ст.56 Сімейного кодексу України примушування до припинення шлюбних відносин… є порушенням права дружини, чоловіка на свободу і особисту недоторканість. Крім того вважає, що розгляд справи без її участі порушує її права на захист інтересів сім'ї, так як суд не може винести справедливе рішення, не взявши до уваги аргументи обох сторін.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.10.2007 року Виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, актовий запис №160, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_6 ».
Крім того, рішенням Богунського районного суду від 17.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 30.08.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Згідно ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок непорозумінь сім'я сторін фактично існує формально, подальше її збереження є неможливим, так як сторони однією сім'єю як чоловік і дружина не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Крім того, апеляційний суд відмічає, що справа перебувала на розгляді в суді протягом тривалого часу (з грудня 2019 року). Протягом цього часу сторони мали можливість досягнути примирення. Проте, підтримання позивачем позову свідчить про недосягнення взаємної згоди на подальше перебування в шлюбі.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Надані відповідачкою пояснення свідків також висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджують існування між сторонами стійких подружніх стосунків.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: