Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11548/16-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 29 Доповідач Павицька Т. М.
10 листопада 2020 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря Кучерявого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/11548/16 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Мегабанк», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. в м. Житомирі,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати припиненим договір поруки від 30.06.2010, укладений в місті Житомирі між ВАТ «Мегабанк» в особі Житомирського регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , з моменту укладення банком з ОСОБА_2 додаткової угоди № 10, тобто з 20.08.2010 року. В обгрунтування позову зазначав, що 28.03.2008 між його матір'ю ОСОБА_2 та ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», було укладено кредитний договір № 1-05/2008-МК-USD, за яким ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами та на умовах повернення у строки до 15.03.2013 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору 30.06.2010 між ним та банком укладено договір поруки № 1-05/2008-МК-USD-П-І. У подальшому 20.08.2010 між позичальником та банком укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору, якою змінено процентні ставки, а саме 13,5 % річних в період з 28.03.2008 до 19.03.2009 включно, 15,0 % річних з 20.03.2009 до 31.07.2010, 7 % річних з 01.08.2010 до 31.01.2011, 17 % річних з 01.02.2011 до 15.03.2016 року. Таким чином строк кредитного договору продовжено до 15.03.2016 року. Оскільки він, як поручитель, своєї згоди на вказані зміни основного зобов'язання до кредитного договору не надавав, з ним не укладалося додаткових угод до договору поруки щодо погодження з ним відповідних змін, а тому є всі підстави для визнання договору поруки припиненим.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано з 20 серпня 2010 року припиненою поруку, яка виникла на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Мегабанк» за договором поруки № 1-05/2008-МК-USD-П-І від 30 червня 2010 року. Стягнуто з АТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 551 грн 20 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі АТ «Мегабанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 12.10.2016 по цивільній справі №295/7659/15 вже була встановлена чинність договору поруки № 1-05/2008-МК-USD-П-І від 30 червня 2010 року та на підставі чого солідарно з позивача ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором. Суду першої інстанції необхідно було застосувати ч.1 ст.559 ЦК України в редакції Закону від 03.07.2018, а саме визначити обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 за договором поруки в обсязі, що існував до 20.03.2009, коли була збільшена відсоткова ставка з 13,5% до 15% згідно додаткової угоди №10 від 20.08.2010 до кредитного договору, а не визнавати поруку припиненою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 березня 2008 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є АТ «Мегабанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1-05/2008-МК-USD, відповідно до умов якого банк надав останній кредит в розмірі 250 000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення коштів до 15 березня 2013 року.
Пунктом 4.3.5 кредитного договору передбачено, що банку, як кредитору, надано право змінити процентну ставку за користування кредитом у випадках та в порядку, встановлених договором.
30 червня 2010 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1-05/2008-МК-USD-П-1, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед банком за виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 по вищевказаному кредитному договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору поруки, поручитель зобов'язується: відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту у сумі 250 000 доларів США, у строк до 15 березня 2013 року, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно з умовами кредитного договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту, сплату збитків у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 5.1 договору поруки визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років з дня закінчення строку кредитного договору.
20 серпня 2010 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої викладено пунктом 1.1 Розділу 1 «Предмет договору» у наступній редакції: «1.1 кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США, а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 13,5 % річних в період з 28 березня 2008 року до 19 березня 2009 року включно, 15,0 % річних з 20 березня 2009 року до 31 липня 2010 року включно, 7 % річних з 01 серпня 2010 року до 31 січня 2011 року включно, 17 % річних з 01 лютого 2011 року до 15 березня 2016 включно. Таким чином продовжено строк дії кредитного договору до 15 березня 2016 року. Викладено пункт 1.2 розділу 1 «Предмет договору» у наступній редакції: «1.2 кредит надається на строк з 28 березня 2008 року до 15 березня 2016 року включно».
За змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без відповідної умови в договорі поруки або без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом пункту 2.4.1 договору поруки, кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Суд першої інстанції встановивши, що умовами додаткової угоди від 20 серпня 2010 року збільшено обсяг відповідальності позичальника без згоди поручителя, зокрема підвищено розмір процентів з 13,5 до 15 %, а потім до 17 %, продовжено виконання кредитного договору на три роки до 15 березня 2016 року, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування запозиченими грошовими коштами і, як наслідок, до збільшення обсягу відповідальності поручителя, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави для застосування положень частини першої статті 559 ЦПК України та підставно задовольнив позовні вимоги.
Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 12.10.2016 по цивільній справі №295/7659/15 вже була встановлена чинність договору поруки № 1-05/2008-МК-USD-П-І від 30 червня 2010 року та на підставі чого солідарно з позивача ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. На правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Відмова у задоволенні позовних вимог позивача про припинення поруки, з підстав наявності судового рішення про стягнення заборгованості із боржника та поручителів не узгоджується із вказаним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду.
Збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулось у серпні 2010 року, а рішення про стягнення кредитної заборгованості винесено у жовтні 2016 року.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Мегабанк» залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2020 року.
Головуючий
Судді