Житомирський апеляційний суд
Справа №285/356/20 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
10 листопада 2020 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м.Житомирі цивільну справу №285/356/20 за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. в м. Новоград-Волинську,
У січні 2020 року акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що 05.06.2014 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого з 19.07.2016 є АТ «ПУМБ») було укладено кредитний договір № GP-6433620, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 17 761,82 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % на рік, з кінцевим терміном повернення до 06.06.2018 року. ОСОБА_1 не виконала свої кредитні зобовязання, внаслідок чого, станом на 13.01.2020 виникла заборгованість у розмірі 108 588,74 грн, з яких: 17451 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом; 3333 грн 33 коп. - заборгованість за відсотками; 11270 грн 06 коп. - заборгованість за комісією; 76534 грн 19 коп. - штрафні санкції.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2020 року позов АТ «Перший український міжнародний банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним догоовром № GP-6433620 від 05.06.2014 в сумі 32054 грн 55 коп. та 620 грн 50 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенян позову. Зазначає, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про поверненян кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настіння строку погашення чергового платежу.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості за кредитом, відсотків і комісії, а тому на законність та обгрунтовананість в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 05.06.2014 між публічним акціонерним товариством «Банк ренесанс Капітал» (правонаступником якого є АТ "ПУМБ") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №GPGP3620, шляхом підписання останньою анкети, пропозиції укласти договір (оферти) і основних умов кредитування та страхування (далі - Основні умови) на суму в 17 761, 82 грн на споживчі цілі, з метою рефінансування 16 206, 04 грн та оплати договору страхування в сумі 1 555,78 грн. Строк дії договору 48 місяців до 06.06.2018 включно, зі сплатою комісії за користування кредитом в розмірі 1,35 % та розміром процентної ставки 9 % річних.
Відповідно до меморіального ордеру №4020919 від 06.06.2014 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 17 761,82 грн.
Відповідно до п. 2.4.1 Основних умов суми щомісячних платежів включають суму кредиту, суму процентів та комісії.
За повне або часткове прострочення повернення кредиту, сплати процентів, комісії, позичальник зобов'язаний сплатити 10 % від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.(п.2.5.2 Умов). А у випадку невиконання позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту припиняється нарахування процентів, комісії і штрафів згідно п.2.5.2, проте позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку завдані невиконанням кредитного договору збитки та 20 % річних від суми простроченої заборгованості за договором (п. 2.7.3. Умов).
За розрахунком Банку, заборгованість за кредитним договором №GPGP3620 від 05.06.2014 станом на 13.01.2020 - 108 588, 74 грн, з яких: 17451 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом; 3333 грн 33 коп. - заборгованість за відсотками; 11270 грн 06 коп. - заборгованість за комісією; 76534 грн 19 коп. - штрафні санкції. На адресу відповідача направлялась вимога про необхідність погашення боргу по кредиту, відповіді на яку боржник не надав.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За нормами частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір була ознайомлена з умовами надання банківських послуг, тарифами банку, істотними умовами надання кредиту, графіком погашення кредиту, строком кредитування, який становить 48 місяців .
Так, п.3.6 договору визначено графік платежів, згідно якого, відповідач зобов'язалась до 6 числа кожного календарного місяця, з 06.06.2014 по 06.06.2018 щомісячно, сплачувати 681,83 грн, з яких: комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 239,78 грн., сума погашення основної суми заборгованості - 310,66 грн та проценти за користування кредитом - 131,39 грн, які за 48 місяців становлять 32 727,57 грн - тіла кредиту та 11 509,44 грн. комісії за його обслуговування.
Стаття 633 ЦК України передбачає , що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач укладення кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що він впродовж певного строку частково сплачував заборгованість за користування кредитними коштами, тобто виконував свої зобов'язання за договором.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Укладений сторонами кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а тому незалежно від визначення у договорі загального строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Оскільки розрахунковим днем коли відповідач мав виконувати зобов'язання, є 06 число кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
За таких обставин встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Відповідно до довідки про стан та історію заборгованості складеною банком, останній платіж на погашення тіла кредиту відповідач здійснила 07 липня 2014 року у розрахунковий період з 18.10.2016 по 14.11.2016.
Оскільки АТ "ПУМБ" здало до поштового відділення позов 21 січня 2020 року, то строк позовної давності не пропущено ним лише відносно вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів), які підлягали погашенню відповідачем після 21 січня 2017 року, але були не погашені.
Тобто посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск банком строку позовної давності є обґрунтованим лише щодо вимог про сплату заборгованості за тілом кредиту та процентами, які підлягали погашенню у термін до 21 січня 2017 року.
За таких обставин з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 643 грн 77 коп. та процентами 433 грн 78 коп., а всього 7 077 грн 55 коп. у межах трирічного строку позовної давності.
Підлягають залишенню без задоволення і вимоги банку в частині стягнення комісії.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі N 524/5152/15-ц (провадження N 61-8862сво18) сформовано правовий висновок такого змісту: "Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику".
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору від 05 червня 22014 року №GPGP3620 про сплату позичальником на користь банку комісії не відповідає вимогам закону, оскільки вказаний платіж є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що в договорі не визначено, що які саме послуги включає «комісія за обслуговування кредиту».
Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають, а висновок суду першої інстанції про задоволення цих вимог ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають задоволенню частково на суму 7 077 грн 55 коп. (заборгованість за тілом кредиту 6 643 грн 77 коп. та 433 грн 78 коп. процентти за користування ним), то з відповідача на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Так, банком понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн та заявлено вимоги до стягнення 108 588 грн 74 коп., тоді як апеляційним судом задоволено позовні вимоги на суму 7 077 грн 55 коп. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 136 грн 63 коп.
Оскільки відповідачем ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплачено 3 153 грн судового збору, то з позивача на її користь підлягає до стягнення 204 грн 90 коп. судового збору.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2020 року змінити, зменшити розмір заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №GPGP3620 від 05 червня 2014 року з 32 054 грн. до 7 077 грн 55 коп. та судового збору з 620 грн 50 коп. до 136 грн 63 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 204 грн 90 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді