Провадження № 11-кп/803/3212/20 Справа № 183/3537/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12020042080000131 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2020 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-08.07.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 125 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до обмеження волі строком 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки;
-01.03.2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці; 08.11.2019 року звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.
Початок строку покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту затримання - з 25.06.2020 року, та зараховано в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_7 під вартою - з 25.06.2020 року по 21.08.2020 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Доля речових доказів ти процесуальних витрат вирішена у відповідності вимог процесуального закону.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 29 травня 2020 року приблизно о 14.45 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_9 йшли поблизу будинку № 2 по вул. Цвіткова с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, та в цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел 29 травня 2020 року приблизно о 14.50 годині ОСОБА_7 перебуваючи поблизу будинку № 2 по вул. Цвіткова с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись позаду потерпілого ОСОБА_9 , кулаком правої руки наніс удар в область правого ока останнього, після чого потерпілий повернувся обличчям до ОСОБА_7 та останній наніс йому удар в область переносиці та удар кулаком лівої руки в область правого ока. Від вказаних ударів потерпілий ОСОБА_9 впав на землю. В подальшому ОСОБА_7 правим колінним суглобом надавив потерпілому ОСОБА_9 в область грудної клітини та кулаком правої руки наніс два удари в область переносиці та лівого ока. Вказаними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді синці навколо правого ока, верхньому та нижньому повіках лівого ока, садна на носі, які відносяться до легкого ступеню тяжкості. В подальшому, продовжуючи вчинення злочину, ОСОБА_7 , розуміючи, що потерпілий ОСОБА_9 лежить на землі та не чинить супротив його протиправним діям, діючи відкрито, зняв з пальця потерпілого печатку із золота з прозорим камінням білого кольору вагою 5,2 грами вартістю 4 940 гривень, тим самим відкрито викравши її.
Після чого ОСОБА_7 місце скоєння злочину залишив, та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 4 940 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом'якшити призначене йому покарання та застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, вважали, що покарання призначене ОСОБА_7 є занадто суворим.
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи апеляційний суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація його діяння за ч. 2 ст. 186 КК України у апеляційній скарзі не оскаржуються.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушення.
Згідно з положеннями частини 3 цієї норми, підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.
Згідно з приписами ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинене кримінальне правопорушення, може мати місце за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено і в апеляційній скарзі обвинуваченого також не наведено.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд врахував тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та всі обставини, що впливають на покарання.
Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції враховані обставини, які обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, які пом'якшують покарання судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, а також даних про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів не перебуває, вчинив умисний корисливий злочин, який віднесено законом до категорії тяжких, маючи незняту і непогашену судимість за попереднім вироком, його поведінку, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України суспільними правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі та Кримінального процесуального законодавства, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення в тому числі корисливих злочинів на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин, суспільно корисною працею не займається, немає міцних соціальних зв'язків, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 69 КК України у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
Суд першої інстанції детально проаналізував сукупність зазначених обставин, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин провадження, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, дійшов, на думку суду апеляційної інстанції, правильного висновку про призначення ОСОБА_7 покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним їх обставинам, даним про особу обвинуваченого.
З урахуванням вищезазначеного, обставин, що можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення ОСОБА_7 не наведено, а тому підстави для застосування більш м'якого покарання до обвинуваченого ОСОБА_7 відсутні.
З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення йому покарання з застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі обвинувачений.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України в наближеному до мінімального розміру, а саме у виді 4 років 1 місяць позбавлення волі.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи доводи останнього необґрунтованими.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2020 року, яким ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4