Провадження № 11-кп/803/2515/20 Справа № 188/683/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040530000094 за апеляційними скаргами прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 20.04.2005 Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 152, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
-18.11.2008 Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 125, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Петропавлівського районного суду від 20.04.2005 та призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці;
-16.05.2012 Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
-25.02.2013 Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком від 16.05.2012 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць; звільнений 18.04.2016 по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили, але не більше ніж до 11 липня 2020 року.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року виправлено описку в резолютивній частині вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, а саме зазначено, що запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.
Зараховано попереднє ув'язнення в строк відбування покарання ОСОБА_7 з 27 лютого 2019 року до набрання вироком законної сили день за день.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено обчислювати з 27 лютого 2019 року.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у відповідності вимог процесуального закону.
Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Так, ОСОБА_7 27.02.2019 приблизно у 00 годин 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час спільного вживання спиртних напоїв вчинив зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 на ґрунті ревнощів сварку, в ході якої у ОСОБА_7 виник умисел на спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_7 умисно, із силою, достатньою для спричинення тілесних ушкоджень, наніс не менше чотирьох ударів рукою в обличчя ОСОБА_11 , від чого ОСОБА_11 упала на диван. Після чого ОСОБА_7 стягнув її за одяг на підлогу та став наносити ОСОБА_11 удари ногами і кулаками в голову і тулуб, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми: травматичний субдуральний крововилив на рівні тім'яної, скроневої долей з переходом на потиличну долю правої півкулі у вигляді темно-червоної рідкої крові об'ємом 180,0 мл та рихлих, вологих темно-червоних згортків крові вагою 20,00 г, травматичний субарахноїдальний крововилив правої тім'яної долі, зливний розповсюджений крововилив у товщі м'яких тканин всіх ділянок голови з відшаруванням від склепіння черепа та утворенням кишені, яка заповнена темно-червоною рідкою кров'ю об'ємом 15,00 мл, з центром на рівні з'єднання сагітального та ламбдовидного швів, гематома лобної ділянки (на рівні правої, лівої половин та її центру), обох щік, верхньої губи, підборіддя, носа, обох вік правого ока, крововиливи у товщі слизових оболонок обох губ, на тлі яких зліва по одній забійній рані, садна лобної ділянки ліворуч, виличної ділянки, верхньої губи по центру; гематоми середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча, нижньої третини внутрішньої поверхні лівого плеча, по тильній поверхні 3-5 міжп'ясних проміжків лівої кисті, по тильній поверхні правої ступні, синці лівої половини шиї, верхньої - середньої третин внутрішньої поверхні лівого плеча, середньої третини внутрішньої поверхні правого плеча, верхньої третини передньо - внутрішньої поверхні правої гомілки, верхньої третини передньої поверхні лівої гомілки, садна зовнішньої поверхні правого гомілкоступневого суглобу, передньої поверхні правого гомілкоступневого суглобу, по тильній поверхні лівої ступні.
По своєму характеру тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми: травматичний субдуральний крововилив на рівні тім'яної, скроневої долей з переходом на потиличну долю правої півкулі у вигляді темно-червоної рідкої крові об'ємом 180,0 мл та рихлих, вологих темно-червоних згортків крові вагою 20,0 г, травматичний субарахноїдальний крововилив правої тім'яної долі, зливний розповсюджений крововилив у товщі м'яких тканин всіх ділянок голови з відшаруванням від склепіння черепа та утворенням кишені, яка заповнена темно-червоною рідкою кров'ю об'ємом 15,0 мл, з центром на рівні з'єднання сагітального та ламбдовидного швів, гематома лобної ділянки (на рівні правої, лівої половин та її центру), обох щік, верхньої губи, підборіддя, носа, обох вік правого ока, крововиливи у товщі слизових оболонок обох губ, на тлі яких зліва по одній забійній рані, садна лобної ділянки ліворуч, виличної ділянки, верхньої губи по центру відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
По своєму характеру тілесні ушкодження у вигляді гематом середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча, нижньої третини внутрішньої поверхні лівого плеча, по тильній поверхні 3-5 міжп'ясних проміжків лівої кисті, по тильній поверхні правої ступні, синці лівої половини шиї, верхньої - середньої третин внутрішньої поверхні лівого плеча, середньої третини внутрішньої поверхні правого плеча, верхньої третини передньо - внутрішньої поверхні правої гомілки, верхньої третини передньої поверхні лівої гомілки, садна зовнішньої поверхні правого гомілкоступневого суглобу, передньої поверхні правого гомілкоступневого суглобу, по тильній поверхні лівої ступні, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не знаходяться.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись в приміщенні будинку ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно через 1-3 години померла.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, та ухвалити свій вирок, згідно якого ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі. У порядку ч. 3 ст. 404 КПК України повторно дослідити доказ, а саме висновок судово-медичної цитологічної експертизи №347 від 21.03,2019 та надати йому оцінку у мотивувальній частині вироку. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена в повному обсязі, його дії за вищевказаною статтею кваліфіковано правильно, однак вказаний вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що суд в порушення вимог ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку взагалі не зазначив мотиви не врахування висновку судово-медичної цитологічної експертизи №347 від 21.03.2019 року, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що органами досудового слідства і судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним постановлене судове рішення.
Так, захисник зазначає, що обставини, які мають істотне значення для справи, належним чином не з'ясовані та не вивчені судом першої інстанції, а саме: суд опирається на всі докази досліджені в судовому засіданні, крім висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 347 від 21.03.2019 року як таку, що не доказує і не спростовує обвинувачення (т. 1 а.с. 230-231), тобто фактично суд першої інстанції визнав інші докази такими, що підтверджують обвинувачення, з чим погодитись неможливо, оскільки жодна з експертиз прямо не доказує і не спростовує факт скоєння злочину ОСОБА_7 , а саме висновок експерта № 347 від 21.03.2019 року, який суд не взяв до уваги, та висновок експерта № 348 від 18.03.2019-28.03.2019 (т.1 а.с. 241-244) року вказують на те, що під нігтями потерпілої ОСОБА_11 були виявлені сліди крові яка належить жінці. А всі інші експертизи в своїх висновках зазначали, що не виключається можливість походження крові і від іншої особи, якій властиві антигени А і Н., тобто до цього злочину могли бути причетні всі особи, які знаходились на той час в будинку, який належить ОСОБА_10 , а саме на той час там знаходились не менше 7-8 осіб, але ж на досудовому слідстві ні у кого більше не взяли зразків крові для порівняння та встановлення істини у справі, і суд першої інстанції не взяв це до уваги.
Крім того, захисник зазначає, що всі обшуки були проведені без дотримання вимог чинного законодавства, і взагалі органи обвинувачення тільки через рік після проведення обшуку помешкання ОСОБА_7 , коли на це зауважив захист виправили помилку в даті її проведення.
А також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи заяв до органів поліції та прокуратури матері ОСОБА_7 про скоєння злочину передбаченого ст. 190 КК України, саме ОСОБА_10 (він під розписку взяв у Шевцової сінокосилку у 2018 році і не віддав до наступного часу), внаслідок чого між ними виникали сварки, у зв'язку з чим у сім'ї ОСОБА_10 був і привід, і мотив оговорити саме ОСОБА_7 в скоєні злочину, при цьому мати ОСОБА_7 не була допитана в якості свідка, хоча і сама наполягала на цьому, ні на досудовому слідстві ні під час судового слідства.
В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки судове рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з грубим порушенням норм органом досудового розслідування та судом, а також у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінальної справи.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції не виконані вимоги ст. 94 КПК України, оскільки обставини, які мають значення у справі належним чином не з'ясовані та не вивчені судом першої інстанції. Так, суд першої інстанції вказує, що всі докази досліджені в судовому засіданні, крім висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 347 від 21.03.2019 року як таку, що не доказує і не спростовує обвинувачення (т. 1 а.с. 230-231), однак з цим погодитись неможливо, оскільки жодна з експертиз прямо не доказує і не спростовує факт скоєння злочину ОСОБА_7 .
Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про долучення до матеріалів справи заяв до органів поліції та прокуратури матері ОСОБА_7 про скоєння злочину передбаченого ст. 190 КК України, саме ОСОБА_10 (він під розписку взяв у Шевцової сінокосилку у 2018 році і не віддав до наступного часу), внаслідок чого між ними виникали сварки, у зв'язку з чим у сім'ї ОСОБА_10 був і привід, і мотив оговорити саме ОСОБА_7 в скоєні злочину, при цьому мати ОСОБА_7 не була допитана в якості свідка, хоча і сама наполягала на цьому, ні на досудовому слідстві ні під час судового слідства.
Крім того, обвинувачений зазначає, що при допиті експерта було з'ясовано, що удари були нанесені полу круглим предметом (гумові калоші ОСОБА_7 ), при цьому було зазначено, що це могли бути і інші предмети, які мають подібну форму (кросівки, кеди і т.д.), однак на досудовому розслідуванні не було досліджено в чому були взуті інші особи, які перебували в будинку.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор не підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, заперечувала проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого.
Обвинувачений та захисник підтримали вимоги апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, просили вирок суду першої інстанції скасувати.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб які беруть в ньому участь а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону, з тим, щоб кожний хто вчинив злочин був притягнутий до кримінальної відповідальності і жоден невинуватий не був покараний.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з вироку, вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, встановивши правильно фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, проаналізував, дослідив усі докази по справі та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та відмовився від дачі показань, його вина підтверджується доказами дослідженими судом з дотриманням вимог закону та детально проаналізованих у вироку.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу змісту показань свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні і підтвердили його вину, висновками судово-медичної, судово-медичних імунологічних, судово-медичної цитологічної, судово-психіатричної та судових молекулярно-генетичних експертиз, а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку покази свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні показав, що 26.02.2019 увечері він, його батько ОСОБА_10 , двоюрідний брат ОСОБА_13 у приміщенні домоволодіння по АДРЕСА_1 вживали спиртні напої. Пізніше до них прийшов ОСОБА_14 , якого по телефону запросив ОСОБА_13 і вони вже вчотирьох продовжували вживати спиртні напої. На прохання ОСОБА_7 ОСОБА_13 зателефонував співмешканці ОСОБА_7 . ОСОБА_11 і запросив її. Після її приходу вони продовжили вживати спиртне вп'ятьох з її участю. Прокинувшись після опівночі 27.02.2019, свідок пішов до будинку, куди також зайшли ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Свідок був у спальній кімнаті, а в іншій кімнаті ОСОБА_7 вчинив сварку з ОСОБА_11 і почав її бити. Вона тікала від ОСОБА_7 у спальну кімнату, але він витяг її назад і продовжував бити, вона кричала, що їй боляче. Свідок почув, що ОСОБА_13 сказав, щоб вони йшли з будинку, бо вже пізно і випровадив їх. Повернувшись, ОСОБА_13 розповів, що він відвів ОСОБА_11 до літньої кухні, куди прийшов і ОСОБА_7 . Після чого сестра свідка ОСОБА_12 проводила п'яного ОСОБА_13 додому. Свідок в цей час заснув. Близько четвертої години свідок прокинувся від криків ОСОБА_7 , який стукав по вікнах. ОСОБА_7 заніс до будинку ОСОБА_11 , і поклав її на диван. Свідок підійшов до неї і зрозумів, що вона мертва. У ОСОБА_7 на тілі та на одежі була кров. ОСОБА_7 викликав машину швидкої допомоги та зателефонував матері, яка швидко прийшла, а ОСОБА_7 пішов додому перевдягатися.
Зазначені покази узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що 26.02.2019, її двоюрідний брат ОСОБА_13 прийшов з пивом до них додому в батьківську хату вживати спиртні напої. Близько 21 години вагітній співмешканці брата свідка ОСОБА_15 стало зле, свідок викликала машину швидкої допомоги і разом з ОСОБА_15 поїхала до лікарні, де залишила останню в лікарні, а сама після опівночі повернулася додому. У будинку вона побачили, що побита, але жива ОСОБА_11 лежить на дивані, а поряд були ОСОБА_7 , батько свідка ОСОБА_10 , його співмешканка ОСОБА_16 та двоюрідний брат ОСОБА_13 , який сказав свідкові, що ОСОБА_11 побив ОСОБА_7 . Свідок та її двоюрідний брат ОСОБА_13 відвели ОСОБА_11 до літньої кухні, бо вона не могла самостійно йти, де посадили у крісло. У літню кухню зайшов також ОСОБА_7 , який там залишився удвох з ОСОБА_11 , а свідок провела ОСОБА_13 і, повернувшись додому, лягла спати. О пів на четверту свідок прокинулася від того, що ОСОБА_17 стукав у двері і кричав, щоб йому відкрили. Коли батько свідка відкрив двері, ОСОБА_7 заніс до будинку на руках ОСОБА_11 і поклав на диван. Свідок зрозуміла, що вона мертва і викликала машину швидкої допомоги. Незабаром прийшла мати ОСОБА_7 , а сам він пішов додому, перевдягнувся у чисту одежу і помився.
Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_13 та додатково зазначив суду, що 26.02.2019 вдень він приїхав до свого двоюрідного брата ОСОБА_12 , де вони почали вживати у кухні спиртне втрьох: він, ОСОБА_12 та батько останнього ОСОБА_10 . Під вечір приїхав ОСОБА_17 і став вживати разом з ними спиртне. Через деякий час ОСОБА_7 попросив свідка, щоб той привіз його співмешканку ОСОБА_11 , що той і зробив і вона разом з ними почала вживати самогон. До них також приєдналася співмешканка ОСОБА_10 . Оксана. Через деякий час ОСОБА_18 викликала машину швидкої допомоги і поїхала разом з ОСОБА_19 цією машиною до лікарні. Свідок бачив, що у будинку ОСОБА_7 з ОСОБА_11 вчинив сварку, вдарив її декілька разів по обличчю. Вона сіла на диван, але ОСОБА_7 знову вдарив її по обличчю, потім стягнув на підлогу і став бити руками та ногами по голові та тулубу. Свідок намагався його відтягнути та заспокоїти. ОСОБА_7 став погрожувати, що поб'є і його, вивів свідка у коридор, де розбив кулаком вікно, але свідка не бив, і заспокоївся. Коли вони повернулися до будинку, ОСОБА_11 лежала на підлозі і була у свідомості. ОСОБА_7 підняв її і поклав на диван. ОСОБА_10 сказав, щоб усі йшли по домівках. Свідок разом з ОСОБА_20 підняли ОСОБА_11 , яка сказала, що не може йти і відвели у літню кухню, де посадили у крісло. ОСОБА_7 прийшов слідом за ними і залишився удвох з ОСОБА_11 . При свідкові він вже не сварив і не бив її. Вранці його розбудив ОСОБА_21 , який повідомив йому, що ОСОБА_7 убив ОСОБА_11 .
Із показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що 26.02.2019 в літній кухні її співмешканець ОСОБА_10 , його син ОСОБА_12 та племінник ОСОБА_13 розпивали спиртні напої і запросили її випити з ними. Приблизно через півгодини прийшов ОСОБА_7 і теж почав з ними вживати спиртне. ОСОБА_7 через деякий час попросив ОСОБА_13 привезти його співмешканку ОСОБА_11 , що ОСОБА_13 і зробив. ОСОБА_11 теж вживала спиртні напої разом з усіма. ОСОБА_7 хотів іти додому і, шукаючи ОСОБА_11 , зайшов у будинок. Свідок і ОСОБА_10 почули крики з будинку і зайшли до будинку. Свідок побачила, що ОСОБА_7 б'є по обличчю ОСОБА_11 , яка лежить на дивані, а вона не хоче йти додому, говорить, що дома він її вб'є. ОСОБА_7 стягнув ОСОБА_11 з дивана і почав бити руками і ногами по голові і тулубу. Свідок, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 намагалися його відтягнути і заспокоїти, але він нічого не чув і не сприймав, лише повторював: «Пішли додому». Коли він нарешті заспокоївся, ОСОБА_10 сказав йому, щоб він ішов додому і забирав ОСОБА_11 , однак та не могла йти, і ОСОБА_7 сказав, що він її не дотягне. Тоді ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , повели ОСОБА_11 до літньої кухні, а ОСОБА_7 пішов слідом за ними. ОСОБА_11 і ОСОБА_7 залишилися удвох в літній кухні. Приблизно о пів на четверту свідок прокинулася від того, що хтось стукав у двері. Бугай ОСОБА_23 відкрив двері і до будинку зайшов ОСОБА_7 , який тримав на руках ОСОБА_11 і поклав її на диван. Він вимагав, щоб викликали швидку медичну допомогу. Свідок стала телефонувати, хоч і бачила, що ОСОБА_11 вже не дихає.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 26.02.2019 увечері він, його син ОСОБА_21 , племінник ОСОБА_22 у приміщенні літньої кухні вживали спиртні напої: пиво, горілку, самогон. Приблизно о пів на шосту до них приєдналася його співмешканка ОСОБА_16 , а ще через деякий час - ОСОБА_7 , потім і співмешканка ОСОБА_7 ОСОБА_11 . Під час продовження вживання спиртних напоїв ОСОБА_22 та ОСОБА_24 разом вийшли з літньої кухні до будинку. ОСОБА_7 , побачивши це, приревнував співмешканку і, зайшовши в будинок, вчинив сварку і вдарив її декілька раз, від чого вона впала на диван. ОСОБА_25 намагався його заспокоїти, але ОСОБА_7 стягнув ОСОБА_11 з дивана на підлогу і бив руками та ногами по голові та по тулубу. Свідок та ОСОБА_22 відтягували його від співмешканки та заспокоювали, але він припинив бити тільки, коли вона знепритомніла, і кинув її на диван. Свідок сказав, щоб ОСОБА_7 забирав свою співмешканку та йшов додому, однак вона, опритомнівши, попросила її залишити і ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , відвели її до літньої кухні та посадили у крісло, бо вона не могла йти самостійно. ОСОБА_7 теж залишився у літній кухні. Бугай ОСОБА_26 відвела ОСОБА_27 додому і всі полягали спати. О пів на четверту всі прокинулися, бо ОСОБА_7 стукав знадвору у двері і кричав, щоб відкрили двері. Свідок відчинив і ОСОБА_7 заніс до будинку на руках ОСОБА_11 та поклав її на диван. ОСОБА_7 вимагав, щоб викликали швидку медичну допомогу. Свідок зрозумів, що ОСОБА_11 мертва і сказав про це ОСОБА_7 . Той почав плакати і зателефонува матері.
Як слідує з показань свідка ОСОБА_28 , він працює в центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради водієм, 26.02.2019 він був на зміні. Приблизно о четвертій годині 27.02.2020 надійшов виклик з вулиці Урожайної, с. Олександрівка, коли поїхали туди фельдшер ОСОБА_29 пішла в будинок. Через кілька хвилин ОСОБА_29 вийшла і сказала, що в будинку мертва жінка з тілесними ушкодженнями та зателефонувала в поліцію. Свідок до будинку не заходив, бачив фото мертвої дівчини в смартфоні у ОСОБА_29 . Коли свідок і ОСОБА_29 чекали приїзду поліції, з цього будинку вийшли двоє осіб - хлопець і жінка, як тепер знає свідок, ОСОБА_7 з матір'ю і пішли з двору. Хвилин через двадцять вони повернулися. ОСОБА_7 був переодягнений в інший одяг.
Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що працює фельдшером в центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради позмінно протягом доби. 26.02.2019 вона була на зміні. За зміну надійшло два виклики з однієї адреси: АДРЕСА_1 . Другий виклик стосовно непритомної жінки надійшов приблизно о четвертій годині 27.02.2020. По приїзду свідок зайшла в будинок і побачила на дивані труп жінки, як було встановлено, ОСОБА_11 . На обличчі і тулубі трупа було видно тілесні ушкодження: синці, садна, гематоми. Свідок сфотографувала труп на свій смартфон, вислала фото своєму керівництву і повідомила по телефону поліцію. Чекаючи поліцію, взнала що мертва жінка - це співмешканка ОСОБА_7 , яка разом з ним, господарем будинку, його сином та племінником вживали спиртні напої. Сам ОСОБА_7 до приїзду поліції встиг сходити додому і перевдягнутися.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності показань свідків, вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також не може погодитись з тим, що, на думку обвинуваченого, свідок ОСОБА_10 мав і привід, і мотив оговорити саме ОСОБА_7 у скоєнні злочину, оскільки під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що всі допитані судом свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_7 у зазначеному злочині.
Крім того, винуватість обвинуваченого підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 27.02.2019 території домоволодіння ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з якого слідує, що у літній кухні на підлозі з ДВП виявлено плями бурого кольору, схожі на кров, пусті пляшки з-під горілки, на саморобному столі - скляні чашки та чарки з відбитками пальців; у будинку в прихожій кімнаті на дивані виявлено труп жінки, на трупі наявні ушкодження: гематоми лобної ділянки, правої щоки, підборіддя, носа, повік обох очей, крововиливи в слизові оболонки обох губ, синець лівої половини шиї. У цій же кімнаті на підлозі на відстані 1,5 м від дивану на килимі виявлено пляму темно-бурого кольору, схожу на кров (т.1, а.д.с.р. 8-32).
Згідно протоколу огляду місця події від 27.02.2019 території домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено що батько обвинуваченого ОСОБА_30 у цьому будинку добровільно надав для огляду речі, в які був одягнений його син ОСОБА_7 в ніч на 27.02.2019, коли завдав тілесні ушкодження ОСОБА_11 . Ці речі були спочатку оглянуті, на них виявлені плями бурого кольору, схожі на кров (т.1, а.д.с.р. 42-52).
Дослідивши у судовому засіданні проведену у кримінальному провадженні судово-медичну експертизу трупа № 44 від 22.03.2019 суд установив причину смерті ОСОБА_11 , яка настала від внутрішньо-черепної травми, яка супроводжувалася травматичним субдуральним крововиливом, травматичним субарахноідальним крововиливом та ускладнилася набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа, даними додаткових методів дослідження, за десять годин до огляду трупа в морзі, про що свідчить ступінь прояву трупних явищ. Всі тілесні ушкодження могли утворитися від дії чи при ударі об тупі тверді предмети з достатньою силою для їх утворення.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 37 від 05.03.2019 у ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді: садна по тильній поверхні проксимальної фаланги другого пальця правої кисті та по тильній поверхні середньої фаланги п'ятого пальця правої кисті, садна по тильній поверхні четвертого міжп'ястного проміжку лівої кисті та на рівні другої та третьої головок п'ястних кісток лівої кисті.
За висновком судової трасологічної експертизи (дактилоскопічні дослідження) №39/4.6/151 від 16.04.2019 два сліди рук з числа вилучених при огляді домоволодіння ОСОБА_10 27.02.2019 залишені відповідно безіменним пальцем та долонею правої руки ОСОБА_7 (т.1, а.д.с.р. 156-173).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 550 від 25.03.2019 походження крові у слідах на фрагментові скла, фрагменті килимового прокриття, на трьох фрагментах ДВП, вилучених при огляді домоволодіння ОСОБА_10 27.02.2019, не виключається як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки групові властивості крові в цих слідах співпадають з груповою характеристикою крові ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , визначеною відповідно висновками судово-імунологічних експертиз № 574 від 22.03.2019 (т.1, а.д.с.р.194-195) та № 507 від 07.03.2029 (т.1, а.д.с.р.183-184) якими у обох встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Не виключається можливість походження крові у вказаних слідах і від іншої особи з аналогічною груповою характеристикою (т.1, а.д.с.р. 205-208).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 549 від 25.03.2019 походження крові у слідах на двох марлевих серветках зі змивами з рук потерпілої ОСОБА_11 не виключається як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки групові властивості крові в цих слідах співпадають з груповою характеристикою крові ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , у обох слідах виявлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 із групоспецифічними антигенами А і Н. Не виключається можливість походження крові у вказаних слідах і від іншої особи (осіб), крові яких властиві антигени А і Н (т.1, а.д.с.р. 218-220).
За висновком судово-медичної цитологічної експертизи №348 від 28.03.2019 в піднігтьовому зрізі обох рук ОСОБА_11 встановлено наявність крові, яка могла походити як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи групову належність їх крові, а при цитологічному дослідженні виявлені клітини середніх шарів епідермісу, які могли походити від ОСОБА_11 , і не могли походити від ОСОБА_7 (т.1, а.д.с.р. 241-244).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 551 від 27.03.2019 походження крові у слідах на светрі, бюстгальтері, спортивних штанах, що належать ОСОБА_11 , не виключається як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки групові властивості крові в цих слідах співпадають з груповою характеристикою крові ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , у цих слідах виявлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Не виключається можливість походження крові у вказаних слідах і від іншої особи з аналогічною груповою характеристикою (т.2, а.д.с.р. 8-12).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 552 від 28.03.2019 походження крові у слідах на парі калош, куртці, футболці, спортивних штанах, що належать ОСОБА_7 , не виключається як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки групові властивості крові в цих слідах співпадають з груповою характеристикою крові ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , у цих слідах виявлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Не виключається можливість походження крові у вказаних слідах і від іншої особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2, а.д.с.р. 22-26).
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №8-291 від 17.05.2019 генетичні ознаки піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_11 (об'єкт №3) співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 (об'єкт №1) та не співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 (об'єкт №2) (а.с. 93-101).
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №8-302 від 03.07.2019 генетичні ознаки слідів крові на куртці (об'єкти №1-3, 5) та калошах (об'єкти №12, 13) ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 , встановленими за висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №8-291 від 17.05.2019 (а.с. 93-101). Генетичні ознаки слідів крові на куртці (об'єкт №4) є змішаними, походять більше від однієї особи та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 . Генетичні ознаки, які містяться у цьому сліді в якості домішку, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 . Генетичні ознаки слідів крові на куртці (об'єкти №6-9), футболці (об'єкт №10), штанах (об'єкт №11) ОСОБА_7 є змішаними, походять більше від однієї особи та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 . Генетичні ознаки, які містяться у цьому сліді в якості домішку, ідентифікації не підлягають (а.с.79-90).
Таким чином, що стосується зазначених судом доказів у їх сукупності, колегія суддів не сумнівається у їх належності та допустимості, вважає їх достатніми і приходить до висновку що провину ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині доведено поза розумним сумнівом. Його дії були спрямовані саме на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ..
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні, та які суд поклав в основу обвинувального вироку, за вказаних у вироку обставин та кваліфікація його дій ґрунтується на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Доводи ж сторони захисту про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені, є необгрунтованими, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою досліджені обставини зазначеного у вироку злочину. Під час досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про те, що досліджені судом висновки експертиз беззаперечно не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними.
Твердження захисника, що згідно висновку експерта № 347 від 21.03.2019 року, який суд не взяв до уваги, та висновку експерта № 348 від 18.03.2019-28.03.2019 року під нігтями потерпілої ОСОБА_11 були виявлені сліди крові, яка належить жінці, а всі інші експертизи в своїх висновках зазначали, що не виключається можливість походження крові і від іншої особи, якій властиві антигени ОСОБА_31 , тобто до цього злочину могли бути причетні всі особи, які знаходились на той час в будинку, не спростовують доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки його вина підтверджується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які вказали про те, що саме ОСОБА_7 вчинив сварку з ОСОБА_11 та бив її, після чого стягнув ОСОБА_11 з дивана на підлогу і бив руками та ногами по голові та по тулубу.
При цьому, як вбачається з пояснень свідків, наданих ними під час судового розгляду, останні намагалися відтягнути ОСОБА_7 та заспокоїти, та коли ОСОБА_7 нарешті заспокоївся, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 дотягнули ОСОБА_11 до літньої кухні та залишили ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вдвох, тобто нікого з інших осіб з ними не було, що спростовує доводи сторони захисту в частині причетності інших осіб до вчинення даного злочину, в тому числі ОСОБА_10 .
Виходячи з показань свідків та протоколу огляду місця події від 27.02.2019 року ОСОБА_7 до приїзду поліції встиг сходити додому і перевдягнутися, а батько обвинуваченого ОСОБА_32 добровільно надав для огляду речі, в які був одягнений його син ОСОБА_7 , коли завдавав тілесні ушкодження ОСОБА_11 . Наведені обставини знайшли своє підтвердження у висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №8-302 від 03.07.2019 року, відповідно до якої генетичні ознаки слідів на куртці та калошах ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_33 .
Посилання сторони захисту про те, що суд не взяв до уваги висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 347 від 21.03.2019 року, як такий, що не доказує і не спростовує обвинувачення, на думку колегії суддів, не впливає на незаперечність та переконливість решти доказів у провадженні, сукупність яких є достатньою для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Отже, наведені висновки експертиз, які відповідають іншим, наявними у матеріалах провадження та дослідженими судом доказам, беззаперечно доводять, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України вчинений саме обвинуваченим ОСОБА_7 , та жодних сумнівів щодо допустимості цих висновків у колегії суддів не виникає. Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які вказують на те, що органом досудового розслідування було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону під час призначення та проведення експертиз.
Що стосується доводів захисту про допущені під час проведення огляду місця події порушення вимог кримінального процесуального закону, то і вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 ст. 233 КПК України, згідно з якою слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
Так, огляд місця події території домоволодіння ОСОБА_10 та території домоволодіння ОСОБА_7 від 27.02.2019 року було проведено на підставі письмових дозволів власників приміщень свідка ОСОБА_10 , та батька обвинуваченого ОСОБА_34 що відповідає вимогам ст. 233 КПК України та з наступним визнанням їх правомірними ухвалами слідчого судді від 28.02.2019 року.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про неповноту судового розгляду через відмову суду в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів заяв до органів поліції та прокуратури матері ОСОБА_7 про скоєння ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст. 190 КК України, внаслідок чого він мав мотив оговорити саме ОСОБА_7 в злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України та в допиті матері ОСОБА_7 як свідка.
Відповідно до ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Заяви до органів поліції та прокуратури матері ОСОБА_7 про скоєння ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст. 190 КК України, стосуються обставин іншого кримінального провадження, вчиненого ОСОБА_10 , а тому обґрунтовано не були прийняті до уваги судом першої інстанції.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції допитав всіх свідків у кримінальному провадженні, дослідив всі письмові докази кримінального провадження, врахував думку сторін щодо можливості завершити стадію судового розгляду та перейти до судових дебатів, які не заперечували проти цього та не заявляли клопотань про дослідження інших доказів, тим самим суд виконав вимоги ст. 22 КПК України та забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином перевірив версію сторони захисту і виклав переконливі мотиви в її спростування, які ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
Крім того, незгода захисника та обвинуваченого з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку апеляційного суду, надані суду докази було досліджено в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, доводи якої повністю повторюють доводи апеляційної скарги захисника, а також вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта в цілому не обгрунтовують наявності обставин, що зумовлюють скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, що є предметом апеляційних вимог.
Отже, доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого, обвинуваченого та прокурора не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а тому підстав вважати, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України колегія судів не вбачає.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції зараховано попереднє ув'язнення в строк відбування покарання ОСОБА_7 з 27 лютого 2019 року до набрання вироком законної сили день за день.
25 липня 2020 року ОСОБА_7 було звільнено з місць позбавлення волі на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України колегія суддів вважає, що підлягає зарахуванню ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2019 року по 25 липня 2020 року включно з розрахунку з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги захисника обвинуваченого, обвинуваченого та прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 121 КК України, - залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2019 року по 25 липня 2020 року включно з розрахунку з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4