Провадження № 33/803/1261/20 Справа № 205/4033/20 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
27 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає; за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20 400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.,
за участю:
особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 24 червня 2020 року водій ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно, 23 травня 2020 року о 13.50 год. у м. Дніпрі на вул. Орловській в районі буд. 24А керував транспортним засобом “Nissan”, д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук), на вимогу працівників поліції пройти медичний огляд в установленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування поновлення строку вказує, що суддя розглянув справу за його відсутності, однак судові повістки про виклик до суду він не отримував та йому не було відомо про дату та час розгляду справи.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує на те, що свідки підписали пояснення, які склали співробітники поліції, які є зацікавленими особами, а тому він мав намір клопотати перед судом про допит свідків. Також вважає, що суд позбавив його права на справедливий розгляд справи, не надавши права надати доказів відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 24 червня 2020 року. З матеріалів слідує, що оскаржувану постанову було винесено за відсутності ОСОБА_1 , апеляційна скарга останнім подана до суду першої інстанції 06 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувану постанову було винесено за відсутності ОСОБА_1 , а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає за повторну протягом року, зокрема відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення кореспондуються з положенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
В той же час, як зазначено у п. 6 розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського УПП від 23 травня 2020 року, відповідно до якого 23 травня 2020 року за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська в районі буд. 24А було зупинено транспортний засіб «Nissan» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого в ході спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох свідків; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких 23 травня 2020 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння; карткою обліку адміністративного правопорушення, відповідно до якої 28 січня 2020 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Крім того, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не заперечував факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та наявності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 188958 від 23 травня 2020 року.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Що стосується посилання ОСОБА_1 на невідповідність письмових пояснень свідків вимогам КУпАП, так як останні були написані свідками не власноручно, то слід зазначити, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, будь-яких вимог щодо шаблону чи бланку надання пояснень свідками не передбачено.
Як слідує з матеріалів справи основний текст пояснень заповнено власноруч працівником поліції, а свідками власноруч зроблено підпис та власноруч вказано, що з їх слів записано вірно та ними прочитано, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.
В матеріалах справи відсутні та ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції було розглянуто справи за його відсутності, з посилання на порушення права на захист, не є обґрунтованим з огляду на наступне.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як слідує з матеріалів справи та про що не заперечував і ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення було складено у його присутності та йому було оголошено, зокрема, що розгляд справи відбудеться у Ленінському районному суді м.Дніпропетровська.
Також, суд першої інстанції здійснив заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, а саме шляхом направлення на його ім'я судової повістки про виклик до суду у судове засідання за адресою, зазначеною останнім працівникам поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, до суду жодного разу не з'явився, не вживав заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи, що свідчить про його ухилення від участі у розгляді справи та безпідставне умисне затягування її розгляду.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського Суду з прав людини суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП обгрунтовано розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду повідомив, що дійсно щодо нього у період часу з грудня 2019 року по дату вчинення інкримінованого йому по даній справі правопорушення, а саме 23 травня 2020 року, було неодноразово складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот