Провадження № 22-ц/803/8203/20 Справа № 194/461/20 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
10 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
У квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 27 березня 2006 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку із чим підписав заяву №б/н. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв'язку з чим, станом на 22 березня 2020 року має заборгованість 64746,16 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 38891,47 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 14963,79 грн. заборгованість за пенею - 7331,56 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3059,34 грн..
Вказану суму кредитної заборгованості Банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог. При цьому, суд вказав, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не повідомив Банк, шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію щодо несанекціонованого списання коштів з його картки третіми особами. Апелянт вказує, що майнова шкода, спричинена відповідачу, якщо така дійсно спричинена третіми особами, має відшкодовуватися особою, яка її завдала. Крім того, апелянт зазначає, суд безпідставно стягнув з нього витрати на правову допомогу, так як ним не доведено справедливість та "повноту" витрат, які фактично понесені ним на правову допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, за яким банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць із розрахунку 360 днів з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Порядок погашення боргу: кожного місяця платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості. Згодом кредитний ліміт був збільшений до 14000 грн., про що свідчить відповідна довідка Банку.
На підставі заяви, ОСОБА_1 ознайомився із Умовами та правилами надання банківських послуг у ЗАТ КБ «Приватбанк», надав свою згоду, що заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку» складають договір між ним та позивачем.
Згідно довідки Банку, ОСОБА_1 були надані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
В позові, АТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих кредитних зобов'язань, станом на 22 березня 2020 року він має заборгованість в розмірі 64746,16 грн., яка складається: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 38891,47 грн.; заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочений кредит у відповідності до ст. 625 ЦК України - 14963,79 грн.; нарахована пеня - 7331,56 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3059,34 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач з 18 квітня 2006 року по 11 лютого 2019 року користувався кредитними коштами, сплачував заборгованість за кредитом та відсотки за його користування, комунальні послуги та інші платежі.
При цьому, з банківської виписки вбачається, що 11 лютого 2019 року, при наявності залишкових коштів в сумі 98,77 грн., Банк збільшує кредитний ліміт до 14000 грн., та цього ж дня відбулась службова операція по зарахуванню коштів по договору на суму 15400,00 грн. та перераховані грошові кошти в м. Кривий Ріг по вул. Соборності, 4 за телекомунікаційні кошти на суму 28851,00 грн..
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року по справі № 194/1124/19 встановлено, що ОСОБА_1 з 27 березня 2006 року є клієнтом Банку і станом на 11 лютого 2019 року мав по картці «Універсальна», кредитний ліміт - 14 000 грн., користувався кредитною карткою та свої зобов'язання за кредитним договором виконував належним чином і станом на 08 листопада 2018 року не мав заборгованості по кредиту та станом на 11 лютого 2019 року знаходились власні кошти в розмірі 98,77 грн.. Цього ж дня невідомими особами зараховано 15 400,00 грн. та збільшено кредитний ліміт до 14 000,00 грн. та знято 28 851,00 грн. в м. Кривий Ріг, шляхом оплати послуг. ОСОБА_1 за період з 11 листопада 2018 року по 17 травня 2019 року перебував за межами країни, зокрема, у Польщі та побоюючись шахрайських дій, робив спроби зателефонувати з польського номеру мобільного оператора T-Mobail НОМЕР_7 до ПриватБанк. Повернувшись до України, відповідач звернувся до правоохоронних органів з підстав шахрайського списання його грошових коштів з банківської картки, про що було видано уповноваженою особою органу поліції талон-повідомлення єдиного обліку №85 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення. З витягу єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019041880000061 від 24 травня 2019 року видно, що внесені відповідні відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України за фактом, що в період часу з 05 лютого 2019 року по 12 лютого 2019 року невідомі особи, заблокувавши сім-картку ОСОБА_1 , зняли з його кредитного банківського рахунку гроші на суму 50 000 грн. Тернівським ВП ПВП в Дніпропетровській області повідомлено 18 серпня 2019 року за вих. № 51.3-5670, що ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №42019041880000061 від 24 травня 2019 року. У відповідь на заяву-звернення ОСОБА_1 від 23 травня 2019 року, ПриватБанк листом №20.1.0.0.0/7-190604/3655 від 11 червня 2019 року повідомило ОСОБА_1 про відмову в скасуванні кредиту, припинення нарахування відсотків за кредитом.
Під час розгляду справи № 194/1124/19, судом витребувані докази з Vodafone, які підтверджують, що 10 лютого 2019 року о 19-42 год. здійснена заміна сім-карти абонентського номеру НОМЕР_8 після надходження заяви з абонентського номеру НОМЕР_9 . Ідентифікація була здійснена по РUК-коду 48829554.
Друга заміна сім-карти абонентського номеру НОМЕР_10 була здійснена дочкою ОСОБА_1 24 лютого 2019 року о 17-43 год. після ідентифікації абонента на прямому контакті в магазині м. Дніпро, пр-т Яворницького, 55.
Однією з підстав звільнення від доказування є преюдиціальність обставин, існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі.
В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначеним судовим рішення від 10 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 20 січня 2020 року, у справі №194/1124/19 між тими ж сторонами, встановлено, що враховуючи перебування ОСОБА_1 з листопада 2018 року по травень 2019 року за межами України, блокування його сім-картки, ОСОБА_1 виконані всі необхідні дії щодо попередження банківської установи про шахрайські дії відносно несанкціонованих транзакцій з його платіжної картки.
Станом на час розгляду справи №194/1124/19 кримінальне провадження не закрито.
Встановивши відсутність доказів, які безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків відповідача, тоді як останній виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно, як тільки зміг, повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт, про що свідчить наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.
Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач не повідомив Банк, шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію щодо несанекціонованого списання коштів з його картки третіми особами, а також те, що майнова шкода, спричинена відповідачу, якщо така дійсно спричинена третіми особами, має відшкодовуватися особою, яка її завдала, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
Згідно із пунктом 14.16 статті 14 вказаного Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення. Аналогічні норми містить Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705. Крім того, вказаним Положенням передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11 листопада 2018 року по 17 травня 2019 року перебував за межами України тобто у Польщі.
11 лютого 2019 року невідомими особами зараховано 15 400,00 грн. та збільшено кредитний ліміт до 14 000,00 грн. та знято 28 851,00 грн. в м. Кривий Ріг, шляхом оплати послуг.
При цьому, встановлено, що побоюючись шахрайських дій, відповідач робив спроби зателефонувати з польського номеру мобільного оператора T-Mobail НОМЕР_7 до ПриватБанк, а повернувшись до України звернувся до правоохоронних органів з підстав шахрайського списання його грошових коштів з банківської картки, про що було видано уповноваженою особою органу поліції талон-повідомлення єдиного обліку №85 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення.
Тобто, відповідач повідомив банк у телефонному режимі про здійснення несанкціонованих операцій та за допомогою доньки заблокував сім-картку.
А тому, твердження апелянта про неповідомлення його відповідачем, шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) щодо несанекціонованого списання коштів з його картки третіми особами - є безпідставними.
Доводи апелянта в скарзі про безпідставність стягнення з нього витрат на правову допомогу, - колегія суддів також вважає необґрунтованими, так як представником відповідача на підтвердження понесених витрат надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанцію до прибуткового ордеру про оплату відповідачем 3000,00 грн..
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко