Провадження № 22-ц/803/8673/20 Справа № 214/1885/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/1885/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року, яке постановлено суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 12 серпня 2020 року,-
В березні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (надалі АТ «Криворіжгаз»), про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим що, позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 , та побутовою споживачкою природного газу, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», споживаючи газ у вказаній квартирі з метою приготування їжі.
В вищезазначеній квартирі вона зареєстрована одна та розподіл природного газу їй здійснює АТ «Криворіжгаз» відповідно до Договору розподілу природного газу, приєднання позивачки до якого здійснено відповідно до п. 1.3. Договору, шляхом сплати рахунку Оператора ГРМ за споживання природного газу.
Нарахування за спожитий природний газ позивачці до початку опалювального періоду 2018 року здійснювалось згідно норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143, відповідно 5,39 куб. на 1 особу на плиту газову у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача.
На початку опалювального періоду 2018-2019 року на фасадному газопроводі будинку №30 по вул. Покровській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області представниками АТ «Криворіжгаз», був установлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, та з того часу обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності індивідуального лічильника газу) визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.
Отже, після встановлення загаьнобудинкового вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування, обсяги спожитого природного газу нарахованого, як використаного у квартирі позивачки, збільшились, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Згідно листа відповідача від 28.11.2019 року, підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на будинок АДРЕСА_2 є План розвитку газорозподільної системи відповідача на 2016-2025 роки, згідно якого встановлення індивідуальних лічильників газу за зазначеним будинком не передбачено.
Позивачка вважає, що встановивши вузол обліку природного газу на ввідний газопровід багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 поставив її у нерівне становище, як побутового споживача цього будинку, перед іншими побутовими споживачами цього будинку, що потягло за собою збільшення нарахування обсягів газу та порушило умови договору.
На підставі наведеного вище позивачка просила суд визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Криворіжгаз», щодо встановлення вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»здійснити перерахунок спожитого природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до норм споживання природного газу населенням побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143, з дня введення в експлуатацію загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на будинку по день ухвалення рішення; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у відповідності до вимог Кодексу ГРС встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник обліку газу (комерційний вузол обліку).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», по встановленню загальнобудинкового приладу обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , з метою комерційного обліку.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», у відповідності до вимог Кодексу ГРС встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний лічильник обліку природного газу (комерційний вузол обліку).
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», здійснити перерахунок об'ємів спожитого природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, з дня введення в експлуатацію загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на будинку АДРЕСА_2 по день ухвалення рішення.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у дохід держави судовий збір у розмірі 2522 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання АТ «Криворіжгаз», у відповідності до вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», встановити по об'єкту побутової споживачки ОСОБА_1 індивідуальний лічильник обліку природного газу, оскільки позивачка забезпечена лічильником газу, згідно вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
На думку відповідача, наявність правових підстав для встановлення вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку за адресою позивачки повинно розглядатись на підставі норм права, що регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення.
При цьому, поняття лічильник охоплює як індивідуальний, так і загальнобудинковий прилад обліку газу. Інвестиційною програмою ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», на 2016 рік, яка включена до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Дніпропетровськгаз" на 2016-2025 роки, передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу та індивідуальних лічильників газу для споживачів, у яких не передбачено встановлення загальнобудинкових ВОГ. Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Статтею 2 цього Закону встановлені умови комерційного обліку, за яких здійснюється постачання природного газу та кінцеві строки забезпечення обліку газовими лічильниками (комерційний облік).
Таким чином, представник АТ «Криворіжгаз» зауважує, що підприємство відповідача діяло в межах наявних у нього повноважень та відповідно до закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Крім того, лічильник було належним чином введено в експлуатацію.
Відповідач не погоджується й з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання його встановити у квартирі позивачки індивідуальний лічильник газу, оскільки, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції станом на теперішній час, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, тобто суд захистив права на майбутнє та не врахував, що позивачка має можливість звернутися до АТ «Криворіжгаз» із заявою про встановлення індивідуального лічильника у строк до 01 січня 2021 року, що свідчить про те, що її право на теперішній час жодним чином не порушене.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», у відповідності до вимог Кодексу ГРС встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний лічильник обліку природного газу (комерційний вузол обліку), фактично не оскаржується в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для перевірки законності та обгрунтованості рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , та є побутовою споживачкою природного газу відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживає газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
Розподіл природного газу побутовому споживачу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи АТ ""Криворіжгаз", відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п. 1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.
У початку опалювального періоду 2018-2019 року на фасадному газопроводі будинку АДРЕСА_2 представниками ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Криворіжгаз», був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, який прийнятий в експлуатацію.
Підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 є виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 - 2025 роки.
Отже, після встановлення вузла обліку природного газу на будинок та здійснення за ним нарахування, обсяг спожитого природного газу за об'єктом позивачки ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 ), збільшились, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ ««Криворіжгаз»,щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 з метою комерційного обліку та зобов'язання останнього здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, з дня введення в експлуатацію загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на будинку АДРЕСА_2 по день ухвалення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачка сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних та не відмовлялась від встановлення квартирного лічильнику газу, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачкою.
Дії відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирного лічильнику газу побутовому споживачу ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 є незаконними та вчинені з порушенням положень ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Так, згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є Оператором ГРМ.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу», в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.
Відповідно до п.4 гл.1 розділу ІХ Кодексу ГРС комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.
Відповідно до п.1 гл.4 розділу IX Кодексу ГРС, визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Відповідно до п.1 гл.5 розділу ІІІ Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним субєктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невідємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
Отже, межа балансової належності та місце встановлення визначається актом укладеним між Оператором ГРМ та споживачем.
Однак, розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зі співвласниками не укладався, тобто межа балансової належності та місце встановлення приладу обліку не було визначене.
Акт пломбування комерційного вузла обліку газу був складений без участі споживача.
Відповідно до п.7 гл.1 розділу X Кодексу ГРС роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми комерційного вузла обліку, заміни типів ЗВТ без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та Оператора ГРМ не допускаються.
За таких обставин, не маючи точки обліку, тобто вихідних даних для розрахунку проекту, працівники ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», не могли розробити проект та не мали права здійснювати монтаж загальнобудинкового приладу обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/2435/17 від 07 листопада 2018 року.
Разом з тим, як установив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем АТ «Криворіжгаз» у суді апеляційної інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
При цьому, відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Колегією суддів встановлено, що позивачка приєдналась до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачуює рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Криворіжгаз», взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивака взяла на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки, позивачка сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Встановлення ж загальнобудинкового вузла обліку суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачки, не забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачки з отримання послуги по газопостачанню та оплату нею саме того об'єму газу, який нею спожитий, а тому задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій АТ «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 відповідає такому завданню цивільного законодавства, як справедливість, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, його права взагалі не було порушено, оскільки, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції станом на теперішній час, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, й цей термін ще не настав.
Так, за змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Оскільки, позивачка сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, а тому позивачка, право якої на встановлення такого лічильника порушено з боку АТ « «Криворіжгаз» шляхом встановлення загальнобудинкового вузла обліку використання природного газу, правомірно звернулась до суду з даним позовом.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Криворіжгаз» діяло виключно в межах наданих йому повноважень та не порушувало прав позивачки, є безпідставними, адже пропозиція АТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Таким чином, оскільки було встановлено факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу на будинок АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування АТ «Криворіжгаз», об'ємів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.
На підставі викладеного та в зв'язку з тим, що дії відповідача в даному випадку були незаконними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання відповідача АТ «Криворіжгаз» здійснити перерахунок об'ємів спожитого природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, з дня введення в експлуатацію загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на будинку АДРЕСА_2 по день ухвалення рішення, оскільки позивачка за час, коли було встановлено відповідачем лічильник обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку, була вимушена сплачувати кошти за спожитий природний газ в явно завищеному розмірі, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: