Провадження № 22-ц/803/8655/20 Справа № 215/4069/20 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/4069/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року, яке ухвалене суддею Коноваленком М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року,-
У липні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПРАТ «ПІВНГЗК») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми, що потягло за собою втрату професійної працездатності.
Висновком МСЕК у 2010 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % з 17 червня 2010 року по 01 червня 2011 року за трудовим каліцтвом від 21.09.2009 року, з наступним переоглядом 01.06.2011 року.
При повторних переоглядах у 2011 - 2019 роках, відсоток втрати професійної працездатності зменшився до 10%.
При повторному переогляді, 05.06.2019 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10 % з 01 червня 2019 року по 01 червня 2021 року, з наступним переоглядом 01.05.2021 року.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 94 460,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 40 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь держави судові витрати у розмірі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленої ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Також, просить врахувати, що внаслідок трудового каліцтва та значної втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя.
Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманої травми, постійно відчуває фізичний біль, оскільки опіки дихальних шляхів призвели до розладу функцій органів дихання. Позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, на теперішній час стан його здоров'я не відновлений, негативні зміни у його житті довготривалі.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
Також, на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, сума відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 відповідає принципам розумності, справедливості та виваженості, отже підстав для її збільшення немає, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 вересня 2009 року о 03 годині 40 хвилин в Першотравневому кар'єрі на виробничій дільниці № 5 по прийманню гірничої маси на відвалі гор. +155м. ЕКГ 81 № 19 ВАТ «ПівнГЗК», при виконанні трудових обов'язків, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження, а саме: термічний опік полум'я обличчя, шиї, верхніх кінцівок І-ІІ-ІІІ А-Б ст. (до 10%). Опік дихальних шляхів. Опіковий шок І ст. ІТП-18 од. (а.с.18-22).
Обставини, за яких стався нещасний випадок встановлені та досліджені комісією, викладені в Розділі 6 Акту № 6/ІХ за формою Н-1 від 24.09.2009 року про нещасний випадок. Травмування ОСОБА_1 сталося внаслідок невиконання посадових обов'язків, короткого замикання електропроводки в шафі панелі керування екскаватором внаслідок пошкодження ізоляції від дії вібрації під час роботи екскаватора (а.с.18-22).
Пунктом 10 цього Акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано енергетика дільниці виробничої дільниці № 5 по прийманню гірничої маси на відвали Першотравневого кар'єру ОСОБА_3 , в.о. головного енергетика Першотравневого кар'єру ОСОБА_4 , головного інженера Першотравневого кар'єру ОСОБА_5 , провідного фахівця з охорони праці та промислової безпеки відділу охорони праці Ровнягіна В.О.
24.09.2009 року було складено Акт про розслідування нещасного випадку, що стався 21 вересня 2009 року о 03 годині 40 хвилин на ВАТ «ПівнГЗК» форми Н-5, згідно до встановлених причин нещасного випадку є організаційна: невиконання посадових обов'язків відповідними особами, технічна: коротке замикання електропроводки в шафі панелі керування екскаватором внаслідок пошкодження ізоляції від дії вібрації під час роботи екскаватора (а.с.23-27).
Висновком МСЕК (довідка Серії 10ААА № 003776) від 19.05.2010 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % з 17 червня 2010 року по 01 червня 2011 року за трудовим каліцтвом від 21.09.2009 року, з наступним переоглядом 01.06.2011 року ( а.с. 10,17).
При повторних переоглядах у 2011 - 2019 роках, відсоток втрати професійної працездатності зменшився до 10%.
При повторному переогляді, 05.06.2019 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10 % з 01 червня 2019 року по 01 червня 2021 року, з наступним переоглядом 01.05.2021 року.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми, відсоток втрати позивачем професійної працездатності у розмірі 10%, на теперішній час, стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з отриманою травмою він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з виробничою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з травмою очей. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності, на теперішній час, у розмірі 10%, що тягне за собою зміни у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (40 000,00 грн.) не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: