Провадження № 11-кп/803/2994/20 Справа № 208/3573/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019040160000662, щодо :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, пенсіонер, маючого вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
потерпілої ОСОБА_11
За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, та встановлено іспитовий строк 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Судом вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_7 , як водій транспортного засобу, 21.03.2019 року, приблизно о 17.00 годині, у світлий час доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем «ВАЗ 2105» номерний знак НОМЕР_1 , що належить йому на праві приватної власності, рухався в м. Кам'янське по вулиці Макєєвській, з боку вулиці Стасова в напрямку вулиці Артема зі швидкістю до 50 км/год. При русі по вул. Макєєвській, водієві Онуфрієнко, при виявленні на смузі руху керованого транспортного засобу пішохода, що рухається в попутному йому напрямку, необхідно було вжити заходи для зниження швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного для інших учасників руху об'їзду пішохода, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху Україну.
В порушення вимог вищевказаних пунктів зазначених «Правил ...», водій ОСОБА_12 , керуючи автомобілем та перебуваючи на прямій ділянці дороги, з необмеженою видимістю і оглядовістю, проявляючи злочинну недбалість, а саме своєчасно виявивши на смузі руху керованого ним транспортного засобу пішохода, що рухався в попутному напрямку з правого боку та маючи об'єктивну можливість застосувати гальмування або здійснити безпечний об'їзд пішохода, продовжував керування автомобілем не змінюючи його параметрів руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 .
Внаслідок даної ДТП, пішоходу ОСОБА_11 заподіяні тілесні пошкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, з переломом кісток носу, що супроводжувалась явищами забою головного мозку; тупа травма таза з переломом лонної та сідаліщної кісток ліворуч, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя.
В апеляції:
- захисник просить вироку суду змінити та звільнити обвинуваченого від додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
В обґрунтування вказав, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, в тверезому стані, має великий стаж водія, дорожньо-транспортних пригод не допускав. Крім цього зазначив, що потерпілій повністю відшкодовані матеріальні та моральні збитки та вона просила суворо ОСОБА_7 не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами.
- прокурор, не оскаржуючи обставин кримінального правопорушення та кваліфікації дій обвинуваченого просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
В обґрунтування зазначив, що при ухваленні вироку на підставі ст. 75 КК України, суд звільнив обвинуваченого з випробуванням не лише від основного, але одночасно і від додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами, що суперечить вимогам законодавства та призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Заслухавши обвинуваченого, підтримав апеляційну скаргу захисника, який просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є особою похилого віку і його транспортний засіб є єдиним засобом його пересування; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора; думку потерпілої, яка просила не позбавляти ОСОБА_7 права керування транспортними засобами, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляційних скаргах прокурора та захисника не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Вимоги апеляційної скарги захисника призначити ОСОБА_7 покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При обранні міри і розміру покарання, суд першої інстанції врахував характер скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наслідки що настали, особу обвинуваченого та його вік, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Повне відшкодування завданої злочином шкоди було визнано судом як обставину, що пом'якшує покарання. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції встановлено не було.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, тяжкість злочину, обставини його вчинення та наслідки, особу винного, суд справедливо і обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Застосування положень статті 75 КК України, судом першої інстанції є достатньо обґрунтованим, суд навів вказані відповідні мотиви такого рішення, що в повній мірі відповідає і узгоджується з цією нормою закону.
Разом з цим, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не в повній мірі врахував, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, в тверезому стані, має великий стаж водія, дорожньо-транспортних пригод не допускав, а право керування транспортними засобами для обвинуваченого є необхідністю, враховуючи життєві потреби та вік обвинуваченого. Крім цього судом першої інстанції не в повній мірі була врахована позиція потерпілої, яка просила не призначати ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Таким чином, враховуючи можливість призначення покарання без позбавленням права керувати транспортними засобами, враховуючи перелічені вище відомості про особу обвинуваченого, обставини та наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу захисника та призначати ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, із застосуванням положень ст.ст 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік, що буде достатнім для його перевиховання та попередження вчинення злочинів в подальшому, оскільки таке покарання призначене ОСОБА_7 є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає обставинам кримінального провадження і узгоджується з положеннями кримінального законодавства України.
Зазначені обставини є підставою для зміни судового рішення згідно ст. 408 КПК України, оскільки внесення таких змін до вироку не погіршує становище обвинуваченого, і усунення даного недоліку не потребує скасування вироку в цій частині.
Враховуючи необхідність зміни вироку суду в частині призначення покарання, без застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційна скарга прокурора з наведених вище підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника - задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України, зобов'язати засудженого протягом випробувального строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4