Провадження № 22-ц/803/8998/20 Справа № 201/13551/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року про забезпечення позову, -
у грудні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з, уточненим 14 вересня 2020 року, позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_7 , Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, виконавчий комітет Соборної у м.Дніпрі ради, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності.
11 вересня 2020 року позивачами подано заяву про забезпечення їх позову.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1791410312101, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2020 року скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі жодного відношення до квартири не мають, ухвала про забезпечення позову порушує права нового власника квартири ОСОБА_8 яка не є відповідачем у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вона є цілком обґрунтованою та співмірною із заявленими позивачами вимогами. Відповідачі, знаючи про перебування справи у суді, відчужили квартиру, яка є предметом спору у даній справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції у повній мірі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_7 , Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Виконавчий комітет Соборної у м.Дніпрі ради, в позові просили визнати недійсними розпорядження органу приватизації Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березеня 2007 року №1/126-07 та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого органом приватизації на основі цього розпорядження на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає, що між сторонами дійсно виник спір, а відповідачі, не дивлячись на те, що справа перебуває на судовому вирішенні тривалий час, 27 серпня 2020 року відчужили спірну квартиру ОСОБА_8 , а отже у разі задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дійсно можуть виникнути труднощі з виконанням рішення.
Доводи апеляційної скарги даний факт не спростовують.
Колегія суддів наголошує на тому, що накладення арешту на спірну квартиру не позбавляє права володіння та користування цим майном, а лише гарантує збереження права власності на нього до ухвалення рішення суду по суті спору.
Крім того, апеляційна скарга подана відповідачем ОСОБА_1 , а її посилання на порушення даною ухвалою прав нового власника квартири ОСОБА_8 , не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення.
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2020 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.