СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17463/20
пр. № 2/759/5911/20
11 листопада 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
13.10.2020 року до суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу, у них є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час відповідач допомоги по утриманню дитини не надає, що і змусило звернутися до суду за захистом порушеного права. Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно.
Ухвалою суду від 16.10.2020 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного провадженян з викликом сторін (а.с.12).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Відповідач позов визнав в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні докази та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1. ч. 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997 Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посилання на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що сторони проживали разом без реєстрації шлюбу, у них є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час відповідач допомоги по утриманню дитини не надає, хоча є працездатним та має дохід, працює неофіційно. Дитина повністю перебуває на утриманні матері.
Відповідач позов повністю визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим поданий позов підлягає задоволенню.
Крім цього, судом роз'яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Також позивачка не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на лікування та/або навчання дитини в порядку ст. 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно зі ст. 192 СК України.
Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 840 грн. 80 коп.
Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180, 182, 183, 184 СК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 200, 206, 207, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі гривень) 00 коп. щомісячно, яка щорічно підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 09.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Бабич Н.Д.