11 листопада 2020 року № 320/7237/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області , уповноваженої особи Головного управління Державної податкової служби у Київській області Кобилінської Ірини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, уповноваженої особи ГУ ДПС у Київській області Кобилінської Ірини Анатоліївни, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області Кобилінської І.А. та Головного управління ДПС у Київській області по складанню та надсиланню ОСОБА_1 рішення №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020 та зобов'язати відповідачів утриматись від таких дій в подальшому;
- скасувати рішення №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020.
Позов обґрунтований протиправністю прийняття контролюючим органом спірного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки стверджує, що у нього відсутня будь-яка заборгованість по сплаті єдиного внеску тому, що єдиний внесок за нього сплачує його роботодавець, крім того у нього наявна переплата у сумі 8448,00 грн. за єдиний внесок. Зауважив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №320/3748/19, зокрема, встановлені факти протиправності нарахування податкового боргу по сплаті єдиного внеску ГУ ДПС у Київській області відносно ОСОБА_1 .
Відповідач-1 не погоджуючись із позовними вимогами подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до інтегрованої картки платника податків з 30.04.2014 у позивача виник борг з єдиного соціального внеску у сумі 318,59 грн. Стверджував, що позивачем систематично порушувались терміни сплати єдиного внеску, що в результаті призвело до застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Зазначив, що у зв'язку із наявністю боргу, уповноваженою особою ГУ ДПС у Київській області 23.07.2020 сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №007240535, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідач-2, своїм правом, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, із заявою по суті справи до суду не звертався.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити даний адміністративний позов. Також 30.09.2020 подав до суду заяву про подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідачі про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлені, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Протокольною ухвалою від 30.09.2020, на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2020 позивач отримав рішення ГУ ДПС у Київській області рішення №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020, прийняте та підписане уповноваженою особою ГУ ДПС у Київській області І. Кобилінською на бланку та від іменні ГУ ДПС у Київській області, з гербовою печаткою цієї установи.
З оскаржуваного рішення вбачається, що до позивача несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовна штраф у розмірі 31,86 грн. та штраф у розмірі 1625,88 грн. за період з 01.05.2014 по 24.04.2018 та нараховано пеню у розмірі 1065,13 грн. на загальну суму 2722,87 грн.
Вважаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).
Згідно пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
За приписами пунктів 6 та 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
За змістом частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків (до 01 січня 2015 року - 10 відсотків) своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).
Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до облікових даних контролюючого органу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Київській області з 12.02.2004 по теперішній час, на загальній системі оподаткування. Станом на 31.03.2014 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код платежу 71040000) рахувалась переплата в сумі 1000,00 грн.
Вишгородським відділом адміністрування податків з фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області в результаті перевірки встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2014 році самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік №1407259990 від 09.04.2014 та задекларовано дохід у сумі 1318,59 грн. Станом на 30.04.2014 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в сумі 318,59 грн.
ОСОБА_1 у 2014 самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік №1407259990 від 09.04.2014 та задекларовано дохід у сумі 1318,59 грн. Станом на 30.04,2014 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в сумі 318,59 грн.
Станом на 09.02.2018 року в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі проведено нарахування 8448,00 грн. Відповідно до платіжного доручення від 24.04.2018 №2951 сплачено 8448,00 грн.
Станом на 31.08.2020 в інтегрованій картці платника рахується заборгованість в сумі 27004.08 грн.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України (із змінами та доповненнями), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно пункту 102.1 статті 102 ПК України із змінами та доповненнями: «...Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом і33.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені)...»
З матеріалів справи вбачається, що в результаті перевірки встановлено, що станом на 31.08.2020 в інтегрованій картці платника рахується заборгованість в сумі 27004.08 грн., яка виникла в результаті несвоєчасної сплати єдиного податку.
Крім того, судом встановлено, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (свідоцтво №817/10, видане 26.09.1995 Київською обласною КДКА).
Водночас, позивач офіційно працює на посаді головного юрисконсульта в Приватному підприємстві "Люкс - Дент - Компані".
Роботодавець, згідно довідок підприємства про сплату ЄСВ протягом 2017 - 2018 років та січня - березня 2019 року щомісячно нараховував та сплачував за позивача єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального.
Вказані обставини виключають обов'язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.
Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. У зв'язку з цим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання прибутку.
Вказані обставини встановленні рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №320/3748/19, яке набрало законної сили.
Відтак з огляду на положення ст. 78 КАС України, зазначені вище обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому суд повторно їх не встановлює.
Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №320/3748/19 адміністративний позов задоволено частково,
- визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по складанню на направленню ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу № 119665-53.
- скасовано вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 119665-53 від 08 травня 2019 року.
- зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті єдиного соціального внесу в розмірі 8448,00 грн. з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
- зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №320/3748/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і в цій же частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково; стягнуто з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.; стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
Отже, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку що позовна вимога про визнання протиправними дій уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області Кобилінської І.А. та Головного управління ДПС у Київській області по складанню та надсиланню ОСОБА_1 рішення №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020 є обґрунтованою.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідачів утриматись від зазначених вище дій в подальшому, суд вважає за можливе відмовити, оскільки метою та завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав, суд не має підстав вважати, що відповідач буде застосувати штрафні санкцій та нарахувати пеню по єдиному внеску у майбутньому, а отже вимога є передчасною.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України, що міститься у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
З огляду на це суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020, оскільки воно прийняте податковим органом всупереч норм та вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладених на них обов'язків щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції від 11.08.2020 №5ХВ8-С1Т5-33ТТ-2Е01, за звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління Державної податкової служби у Київській області Кобилінської Ірини Анатоліївни та Головного управління Державної податкової служби у Київській області по складанню та надсиланню ОСОБА_1 рішення №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №007240535 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.07.2020.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377).
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.