83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.04.10 р. Справа № 20/58
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілті (Україна) ЛТД”, м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „МеталСтройТех”, м.Донецьк
про стягнення 9977,73 грн.
За участю представників:
від позивача: Степаненко Д.О. - дов.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Хілті (Україна) ЛТД”, м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МеталСтройТех”, м.Донецьк, про стягнення 9977,73 грн., з яких 5265,59 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 3059,31 грн. - сума інфляції, 437,83 грн. - сума 3% річних, 1215,00 грн. - сума завданих збитків.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору № 242/41 від 01.09.06 р.., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач до судового засідання не з'явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.
Згідно із довідкою з ЄДР, яка наявна в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача є: 83004, м.Донецьк, вул.Радянська, 27, тобто та адреса, за якою судом відповідачеві направлялися процесуальні документи по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хілті (Україна) ЛТД” (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МеталСтройТех” (далі-Покупець) було укладено договір № 242/41 (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах Договору.
Згідно із п.2.2 Договору, порядок розрахунків за Договором: 100% попередня оплата.
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 15778,00 грн., а відповідач прийняв товар, що підтверджується накладною № 61036574 від 27.04.07 р.
25 квітня 2007 року на виконання умов Договору відповідачем частково було оплачено товар у розмірі 10512,41 грн., що підтверджується банківською випискою БВ-0000107 від 25.04.07 р.
Крім того, 04.05.07 р. відповідачем було здійснено другий платіж у розмірі 428,80 грн., що підтверджується банківською випискою БВ-0000118 від 04.05.07 р.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 5265,59 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07 р. по 14.06.07 р., який наявний в матеріалах справи.
Крім іншого, факт наявності заборгованості відповідача на користь позивача підтверджується гарантійним листом відповідача № 3 від 25.02.08 р., в якому відповідач зобов'язався погасити існуючу заборгованість до 31.03.08 р., але, як стверджує позивач, станом на 08.02.10 р. заборгованість не погашена.
15 червня 2007 року позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення про вимогу сплати боргу у розмірі 5265,59 грн.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме -накладною.
Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.
Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 9977,73 грн., з яких 5265,59 грн. - сума заборгованості за поставлений товар, 3059,31 грн. - сума інфляції, 437,83 грн. - сума 3% річних.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме - договором № 242/41 від 01.09.06 р., накладною, розрахунком позовних вимог, актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами без заперечень, гарантійним листом, листом про вимогу сплати заборгованості.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5265,59 грн. - суми заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3059,31 грн. - суми інфляції, 437,83 грн. - суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У своєму позові позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати товару, позивачу було завдано збитків у розмірі 1215,00 грн., які полягають у додаткових витратах на оплату послуг з правової допомоги (звернення до суду за захистом своїх прав) та просить суд стягнути з відповідача 1215,00 грн. - суму завданих збитків.
Крім того, позивач посилається на те, що оскільки штатним розкладом позивача не передбачено посади юриста або посади іншого спеціалісту в галузі права, позивач був змушений звернутися за правовою допомогою до сторінних осіб, а саме - до Ченцової Марії В'Ячеславівни, з якою було укладено договір підряду № 17-п від 27.11.09 р.
Відповідно до умов договору підряду Ченцовою М.В. було виконано роботи із складання позовної заяви, що підтверджується Актом виконаних робіт № 1 від 30.11.09 р. та які, за ствердженням позивача, були ним сплачені платіжним дорученням № 20753 від 25.12.09 р.
Надане позивачем вищезазначене платіжне доручення № 20753 від 25.12.09 р. про перерахування Ченцовій М.В. 1215,00 грн. також наявне в матеріалах справи. При цьому, у зазначеному дорученні відсутнє посилання на договір підряду № 17-п від 27.11.09 р., а в розділі „Призначення платежу” даного платіжного доручення зазначено: „Пополнение картсчета № 0634630900.Ченцова М.В.не повяз.з підпр.д-стю”.
Позивач не довів факту обов'язковості укладання договору підряду із підприємцем Ченцовою М.В., не обґрунтував розміру сплаченої даній особі суми, не підтвердив того, що ця сума сплачена саме за даним договором підряду.
Наявні в матеріалах справи документи не обґрунтовують того, що внаслідок саме порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати товару за Договором позивачу було завдано збитків у розмірі 1215,00 грн., тобто з матеріалів справи не вбачається причинного зв'язку між діями відповідача та заподіяними позивачеві збитками у розмірі 1215,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у справі не спростував.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілті (Україна) ЛТД”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „МеталСтройТех”, м.Донецьк, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МеталСтройТех” (83004, м.Донецьк, вул.Радянська, буд.27; поточний рахунок 26003034907101 в ДФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678, ЄДРПОУ 34583817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілті (Україна) ЛТД” (01033, м.Київ, вул.Боженка, 86, Л, оф.10; поточний рахунок 26004200033019 у ПАТ „Сіті банк”, МФО 300584, ЄДРПОУ 23162194) 5265,59 грн. - суму заборгованості за поставлений товар, 3059,31 грн. - суму інфляції, 437,83 грн. - суму 3% річних, 61,97 грн. - суму витрат по сплаті державного мита, 143,39 грн. - суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 22.04.2010 р.
Повний текст рішення підписано 27.04.2010 р.
Суддя
Надруковано 3 примірники:
1- позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 - у справу
Вик.Канаховська В.В.