83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.03.10 р. Справа № 14/61
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”,
ЄДРПОУ 35682685, м.Донецьк
до відповідача 1. Макіївської міської ради, м.Макіївка
до відповідача 2. Виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка
про визнання права
Суддя Г.В. Левшина
Представники:
від позивача: Марусенко І.В. - по дов.
від відповідача 1: Дорошук В.В. - юрисконсульт
від відповідача 2: Дорошук В.В. - юрисконсульт
В засіданні суду брали участь:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Макіївська міська рада, м.Макіївка, до відповідача 2, Виконавчий комітет Макіївської міської ради, м.Макіївка, про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: склад готової продукції та адміністративні приміщення як невід'ємну частину головного виробничого корпусу, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 19.03.2010р. №14 уточнив предмет позову, заявивши вимоги про визнання за ним права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, зокрема: склад готової продукції та адміністративні приміщення як невід'ємну частину головного виробничого корпусу, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно, внаслідок отримання останнього до статутного фонду від учасника товариства.
Відповідач 1 в судовому засіданні 22.03.2010р. повідомив суд про ті обставини, що він є неналежним відповідачем по справі, враховуючи відсутність оспорювання з його боку будь-яких прав позивача на спірне майно.
Відповідач 2 у судовому засіданні 22.03.2010р. проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне майно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
20.12.2005р. між Коваленко Віктором Івановичем, Колесником Валерієм Володимировичем та фізичною особою-підприємцем Дорофєєвим Євгеном Миколайовичем був підписаний договір купівлі-продажу будівлі головного виробничого корпусу ВАТ „Макіївський домобудівельний комбінат”, а саме: головний виробничий корпус (1), будівля комплексу столової (5), будівля доміка КДМ (6), об'єкти складу зола-унос (7), склад цементу (8), розташованої за адресою:м.Макіївка,15.
Вказана будівля належала фізичній особі-підприємцю Дорофєєву Євгену Миколайовичу на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.2004р.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 20.12.2005р. Дорофєєв Євген Миколайович зобов'язався передати у власність, а Коваленко Віктор Іванович та Колесник Валерій Володимирович прийняти та оплатити вартість вищевказаної будівлі відповідно до акту прийому-передачі.
Вартість будівлі була оплачена Коваленко Віктором Івановичем та Колесником Валерієм Володимировичем у повному обсязі, що підтверджується розпискою про передачу грошей в розмірі 200000,00 грн. від 20.12.2006р.
Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 15.02.2007р. по справі №2/07 визнано за Коваленко Віктором Івановичем та Колесником Валерієм Володимировичем в рівних частинах право власності на будівлю головного виробничого корпусу ВАТ „Макіївський домобудівельний комбінат”, а саме: головний виробничий корпус (1), будівля комплексу столової (5), будівля доміка КДМ (6), об'єкти складу зола-унос (7), склад цементу (8), розташовані за адресою: м.Макіївка,15.
За приписом ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
При цьому, відповідно до ст.86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
27.05.2008р. позивачем було проведено загальні збори учасників товариства та включено до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”, м.Донецьк Коваленко Віктора Івановича.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ „ПМК-2007” №2 від 27.05.2008р. та акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу, від 28.05.2008р. у статутний капітал позивача Коваленком Віктором Івановичем було внесено наступне майно: Ѕ нежитлових будівель, розташованих за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, а саме: головний виробничий корпус, будівля корпусу їдальні, склад цементу, об'єкти складу зола унос, споруда будинку. Одночасно, Колесник Валерій Володимирович вносить наступне майно: Ѕ нежитлових будівель, розташованих за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, а саме: головний виробничий корпус, будівля корпусу їдальні, склад цементу, об'єкти складу зола унос, споруда будинку.
Як вбачається із пояснювальної довідки №7 від 27.05.2004р., виданої Відкритим акціонерним товариством „Макіївський домобудівельний комбінат”, склад готової продукції та адміністративні приміщення є невід'ємною частиною головного виробничого корпусу, а склад інертних матеріалів - невід'ємною частиною комплексу складу зола-унос. Вказані об'єкти обліковувались на балансі ВАТ „Макіївський домобудівельний комбінат” як єдиний об'єкт за однією сумою та були продані у власність ПП „Фантазія” відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 26.04.2004р.
Відповідно до ст.186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписом ст.66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. При цьому, джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.
Згідно із ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
За змістом ст.12 Закону України "Про господарські товариства" майно, передане засновниками і учасниками у власність товариства, є власністю товариства.
Таким чином, за висновками суду, внаслідок передачі Коваленко Віктором Івановичем відповідного внеску до статутного фонду позивача, останній став власником переданого йому майна.
Рішенням від 20.08.2008р. №1005/5 виконавчого комітету Макіївської міської ради вирішено оформити за позивачем право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3 та дозволити КП „БТІ м.Макіївки” видати свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.
На підставі рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 20.08.2008р. №1005/5, 23.12.2008р. Товариству з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007” видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, за яким позивачу на праві власності належить: головний виробничий корпус (1) 13260,90 кв.м., будівля столової (5) 101,70 кв.м., будівля доміка КДМ (6) 17,00 кв.м., об'єкти складу зола-унос (7), склад цементу (8) 205,6 кв.м., розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, про що свідчить витяг КП „БТІ м.Макіївки” про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21371481 від 23.12.2008р.
Як встановлено судом, 16.02.2010р. позивач звернувся до відповідача 2 з заявою №8 про усунення помилки, визнання та оформлення за ним права власності на нерухоме майно: склад готової продукції та адміністративні приміщення як невід'ємну частину головного виробничого корпусу, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос. Крім цього, позивач просив дозволити Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” видати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, з виконанням технічної документації головного виробничого корпусу, включаючи склад готової продукції та адміністративні приміщення як його невід'ємну частину, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос.
Листом від 02.03.2010р. №15/29.01161 виконавчим комітетом Макіївської міської ради повідомлено позивача про ті обставини, що при обстеженнях нерухомого майна за вищезазначеною адресою на підставі заяв попередніх власників та позивача, а також при вирішенні третейським судом спору не було вирішене питання щодо проведення інвентаризації складу готової продукції, адміністративних приміщень та складу інертних матеріалів та про визнання права власності на них.
Проте, ухвалою Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 26.02.2007р. по справі №2/07 було роз'яснено рішення від 15.02.2007р. справі №2/07 та визначено, що будівля головного виробничого комплексу та об'єкти складу зола-унос (7) є об'єктами цілого майнового комплексу. Виходячи з того, що склад готової продукції та адміністративні приміщення входили до складу майнового комплексу, як невід'ємна частина головного виробничого комплексу, а склад інертних матеріалів як невід'ємна частина майнового і виробничого комплексу складу зола-унос, дані об'єкти є невід'ємними частинами визначених майнових комплексів.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.
При цьому, умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.
Як встановлено судом, згідно з наявним в матеріалах справи листом від 02.03.2010р. №15/29-01161, відповідач 2 не визнає право власності позивача на спірне майно з посилання на відсутність у останнього правоустановчих документів.
Проте, вказані твердження відповідача 2 суд до уваги не приймає.
Зокрема, за змістом ст.328 Цивільного кодексу України передбачено набуття права власності на підставах, що не заборонені законом, у тому числі із правочинів.
Як вказувалось вище, позивач згідно із ст.ст.186, 115 Цивільного кодексу України, ст.66 Господарського кодексу України, ст.12 Закону України „Про господарські товариства” став власником спірного майна внаслідок отримання останнього в якості внеску до статутного фонду.
За таких обставин, виходячи з того, що з урахуванням норм статтей 12, 13 Закону України "Про господарські товариства", а також статтей 66 Господарського кодексу України та 115 Цивільного кодексу України, позивач є власником майна, переданого йому учасником Коваленко Віктором Івановичем, вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, зокрема: склад готової продукції та адміністративні приміщення як невід'ємну частину головного виробничого корпусу, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос, підлягають задоволенню.
Одночасно, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оспорювання відповідачем 1 права власності позивача на спірне майно, позов в частині вимог до відповідача 1 підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”, м.Донецьк до Макіївської міської ради, м.Макіївка.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”, м.Донецьк до виконавчого комітету Макіївської міської ради, м.Макіївка задовольнити.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК-2007”, м.Донецьк на нерухоме майно, нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м.Макіївка, Південно-Західна зона №3, зокрема: склад готової продукції та адміністративні приміщення як невід'ємну частину головного виробничого корпусу, а також склад інертних матеріалів як невід'ємну частину комплексу складу зола-унос.
В судовому засіданні 22.03.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя