83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.04.10 р. Справа № 20/44
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
до відповідача Комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк
про стягнення 15079,00 грн.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності
від відповідача: Божко О.Ю. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, із позовом до Комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про стягнення 15079,00 грн. - суми заборгованості за поставлений товар, 1700,00 грн. - суми моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем свого обов'язку по сплаті товару в кількості та за ціною, вказаних у видаткових накладних, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому стверджує, що ДКП „Фармація” заборгованості перед позивачем не має, оскільки не наступив строк оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
У письмових поясненнях від 20.04.10 р. позивач зазначив, що станом на 20 квітня 2010 року відповідачем оплату за поставлений товар не було здійснено. В обґрунтування своїх письмових пояснень позивач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як стверджує позивач, у грудні 2009 року позивач отримав замовлення від Комунального підприємства „Фармація” на виготовлення бланків.
18 січня 2010 року відповідно до замовлення Комунального підприємства „Фармація”, позивачем було виготовлено, передано відповідачеві бланки, а відповідачем отримано зазначені бланки.
Факт отримання бланків, їх кількість, асортимент та вартість підтверджуються накладною № 1112 від 18.01.10 р., яка наявна в матеріалах справи.
За ствердженням позивача, яке відповідачем не спростоване, бланки, виготовлені позивачем, отримала головний бухгалтер КП „Фармація”.
27 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просив суд перерахувати грошові кошти в сумі 15079,00 грн. за отриманий товар відповідно до рахунку № 1112 від 23 грудня 2009 р. та накладної № 1112 від 18.01.10 р. у триденний строк. Але зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.
Отже, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме - накладною.
Відповідач свого обов'язку з оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав
Посилаючись на вищевикладене та на те, що неправомірними діями відповідача, позивачу була спричинена моральна шкода, яка виразилася у необхідності змінювати життєвий уклад та неможливістю реалізовувати свої звички та бажання, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 15079,00 грн. - суму заборгованості за поставлений товар, 1700,00 грн. - суму моральної шкоди.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
інші юридичні факти.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 зазначеного кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Отже, поставка (купівля-продаж) бланків не потребує обов'язкової письмової форми договору.
Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок дій сторін (передання товару позивачем, його приймання відповідачем) між ними виникли правовідносини з поставки (купівлі-продажу) товару, а отже - й відповідні зобов'язання, передбачені ст.655 Цивільного кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме - накладною, претензією.
За ствердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, претензію позивача отримав директор КП „Фармація”.
Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, під якою слід розуміти й вищезазначену претензію, у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк, останній набуває право на стягнення визначеної у вимозі суми в судовому порядку.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15079,00 грн. - суми заборгованості за поставлений товар (бланки) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 1700,00 грн. - суму моральної шкоди.
За змістом ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода - це такі наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту та вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ст.1167 зазначеного кодексу, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
в інших випадках, встановлених законом.
Отже, суб'єктами права вимоги за зобов'язаннями про відшкодування моральної шкоди можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Згідно із ст.51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Моральна шкода, заподіяна фізичній особі, може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичної особі або фізичній особі суб'єкту підприємницької діяльності, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності тощо.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння (бездіяльності), наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вина того, хто завдав шкоду. Зокрема, має бути з'ясовано, чим підтверджується факт, заподіяння позивачеві моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій іншій матеріальній формі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У позовній заяві позивач зазначив, що заподіяна йому відповідачем моральна шкода полягає у необхідності змінювати життєвий уклад та неможливістю реалізовувати свої звички та бажання, порушення позивачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу кухонної меблі № 25/12-1 від 25.12.09 р.
Розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди позивачем визначено в сумі 1700,00 грн.
Позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем вчинялися дії, що призвели до приниження ділової репутації позивача, або були спрямовані на зниження престижу позивача як суб'єкта підприємницької діяльності чи на підрив довіри до діяльності позивача як підприємця.
З матеріалів справи не вбачається безпосереднього причинного зв'язку між фактом несплати відповідачем виготовленої позивачем продукції та обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача 1700,00 грн. - суми моральної шкоди.
За даних обставин у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у сумі 1700,00 грн. слід відмовити за недоведеністю.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов. Дані заперечення суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не спростував факту отримання ним продукції за накладною, та не надав суду доказів задоволення претензії позивача, яка за своїм змістом є вимогою в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.
Судові витрати покладаються на відповідача повністю в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 51, 509, 525, 526, 530, 1167 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, до Комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк, про стягнення 15079,00 грн. - суми заборгованості за поставлений товар, 1700,00 грн. - суми моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства „Фармація” (83085, м.Донецьк, вул.Баумана, д.5а; поточний рахунок 26005380042000 в ЗАТ „Донгорбанк”, м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 01976625) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (83110, м.Донецьк, вул.Роздольна, д.35; ІПН НОМЕР_1) 15079,00 грн. - суму заборгованості за поставлений товар, 150,79 грн. - суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. - суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20.04.2010 р.
Повний текст рішення підписано 26.04.2010 р.
Суддя
Надруковано 3 примірники:
1- позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 - у справу
Вик.ОСОБА_4