21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
26 квітня 2010 р. Справа 2/61-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад" вул. Бахметьєва, 46, м. Донецьк, 83117
до: Приватного підприємства "Вінпродлайн" вул. К . Маркса, 56, к. 307, м. Вінниця, 21034
про стягнення 9896,04 грн. заборгованості
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Заярний А.О. - за довіреністю;
відповідача : не з"явився
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад" до Приватного підприємства "Вінпродлайн" про стягнення 9896,04 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору № 21.05./01 від 21.05.2009 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 26.04.2010 р.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 26.04.2010 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 07.04.2010 року документів не надав. При цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 07 квітня 2010 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві.
Крім того, суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
21 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диад" (продавець) та Приватним підприємством "Вінпродлайн" (дистриб"ютор) укладено договір дистриб"юції № 21.05./01.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується згідно заявок дистриб"ютора поставити та передати у власність дистриб"ютора кондитерські вироби, а дистриб"ютор зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1 договору асортимент та кількість товару зазначається в накладних.
Ціна товару зазначена у прайс-листах продавця, що є додатком № 1 до договору (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3 договору загальну суму договору складає сума накладних, що додаються до договору.
Так, згідно накладних № 9000910 від 03.07.2009 року на суму 8386,13 грн. та № 9001029 від 28.07.2009 року на суму 8859,41 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17245,54 грн.
Пунктами 5.1., 5.2 сторони погодили, що товар оплачується дистриб"ютором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця напротязі 21 календарного дня з моменту доставки товару.
Однак, в порушення зазначених умов укладеного договору відповідач не здійснив повного розрахунку із позивачем за поставлений товар, а лише частково сплатив 7349,50 грн. в якості оплати за поставлений товар.
В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 9896,04 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 21.05./01 від 21 травня 2009 року є договором поставки .
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по постачанню відповідачу товару, визначеного умовами договору № 21.05./01 від 21 травня 2009 року, належним чином, доказом чого є підписані та скріплені печатками сторін накладні № 9000910 від 03.07.2009 року на суму 8386,13 грн. та № 9001029 від 28.07.2009 року на суму 8859,41 грн., згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 9896,04 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 9896,04 грн. за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 07.04.2010 року відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінпродлайн", вул. К . Маркса, 56, к. 307, м. Вінниця, 21034 (код ЄДРПОУ - 34266314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад", вул. Бахметьєва, 46, м. Донецьк, 83117 (код ЄДРПОУ - 30701488, р/р № 260020002787000 у ВАТ "Донгорбанк", МФО 334970) 9896,04 грн. - боргу, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 квітня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу вул. Бахметьєва, 46, м. Донецьк, 83117
3 - відповідачу вул. К . Маркса, 56, к. 307, м. Вінниця, 21034