Справа № 522/16398/19
Провадження № 6/522939/20
10 листопада 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого-судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря Стогнієнко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі заяву приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,
02 листопада 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Качурка В.В., стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника. Заявник просить звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), за виконавчим листом № 522/16398/19 виданого 17.03.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 25.05.2019 року в розмірі 250 000,00 доларів США на користь ОСОБА_1 , а саме: на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 61,2 кв.м. яка належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.06.1993 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів виданого згідно із розпорядженням органу приватизації від 18.06.19963 року за № 12562 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-2225, виданого 21.12.2016 року другою Одеською державною нотаріальною конторою Маслова М.В., зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2016 р. номер запису про право власності: 18177723.
Заявник мотивує вимоги тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В.В, перебуває виконавче провадження АСВП № 61592526 з примусового виконання виконавчого листа № 522/16398/19 виданого 17.03.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 25.05.2019 року в розмірі 250 000,00 доларів США на користь ОСОБА_1 . 18.03.2020 року, на підставі заяви стягувача, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу. Боржник рішення суду самостійно не виконав, у зв'язку з чим приватним виконавцем було розпочате його примусове виконання. При проведенні виконавчих дій з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 205569439 від 28.03.2020 року, сформованої приватним виконавцем боржнику ОСОБА_2 згідно реєстраційного запису № 18177723 від 21.12.2016 року належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-2225, виданого 21.12.2016 року другою Одеською державною нотаріальною конторою Маслова М.В. 2/3 частки квартири загальною площею 61,2 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Також на запит приватного виконавця було отримано копія свідоцтва про право власності на житло від 18 червня 1993 року згідно якого управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів посвідчує, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної спільної власності: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 .
Свідоцтво видане згідно розпорядження органу приватизації від 18.06.1993 року № 12562.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого Державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. 21.12.2016 року в реєстрі за № 1-2225, 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 належить його сину ОСОБА_3 1928 року народження який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, боржник після того як отримав у спадок 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 зареєстрував право власності на дані частини у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про, що було зазначено вище.
Таким чином, боржник ОСОБА_2 не здійснив належним чином в установленому законом порядку реєстрацію права власності на належну йому частку квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.06.1993 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів видане згідно з розпорядженням органу приватизації від 18.06.1993 року за № 12562.
Враховуючи, що фактично вищезазначена частка квартири належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.06.1993 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів видане згідно з розпорядженням органу приватизації від 18.06.1993 року за № 12562, з метою належного примусового виконання вищевказаного виконавчого документу
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 10 ст. 440 ЦПК України, державний або приватний виконавець має право звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч.10-11 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Учасники процесу в судове засідання не викликалися відповідно до вимог ст. 440 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали подання, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурко В.В. перебуває виконавче провадження ВП № 61592526 відносно примусового виконання виконавчого листа № 522/16398/19, виданого 17.03.2020 року Приморським районним судом районним судом м. Одесиа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 250 000 гривень, яке було відкрито 18.03.2020 року.
Судом також встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 205569439 від 28.03.2020 року, сформованої приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. боржнику ОСОБА_2 згідно реєстраційного запису № 18177723 від 21.12.2016 року належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-2225, виданого 21.12.2016 року другою Одеською державною нотаріальною конторою 2/3 частки квартири загальною площею 61,2 кв.м. розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Також на запит приватного виконавця було отримано копія свідоцтва про право власності на житло від 18 червня 1993 року згідно якого управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів посвідчує, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної спільної власності: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 .
Свідоцтво видане згідно розпорядження органу приватизації від 18.06.1993 року № 12562.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого Державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслова М.В. 21.12.2016 року в реєстрі за № 1-2225, - 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 належить його сину ОСОБА_3 , 1928 року народження який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як передбачено частиною 6 статі 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Частинами 3 та 4 даної статті встановлено, що у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
У такому випадку виконавцю, окрім надання відповідних документів обов'язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Це обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.
Вивчивши надані приватним виконавцем документи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що подання є передчасним, оскільки суду не надані докази, що виконавцем у повному обсязі використано надані права, та не проведено усі виконавчі дії для виконання рішення суду.
Крім того, у матеріалах подання відсутні належні підтвердження того, чи взагалі обізнаний боржник про існування виконавчого провадження, чи отримана ним відповідна постанова, чи викликався боржник до виконавця, чи здійснювався вихід до боржника виконавцем за місцем реєстрації боржника та встановлювалась відсутність у нього будь-якого іншого майна, на яке було б можливо звернути стягнення.
Також, суду не надані матеріали, які свідчать про те, що боржник працює, відтак, неможливо стверджувати про відсутність іншої можливості для виконання рішення суду.
Крім того, з урахуванням відсутності даних про обізнаність боржника про існування виконавчого провадження, неможливо стверджувати, що боржник ухиляється від виконання судового рішення. За наведених обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог подання та відмовляє у його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 260, 353, 440 ЦПК України, ст.ст. 1, 10, 50 Законом України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні заяви приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Качурка В'ячеслава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 від 02 листопада 2020 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.Д. Абухін