Справа № 504/1047/19
Провадження № 1-кп/504/437/20
11.11.2020смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015161010002662 від 15.04.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця призваного у зв'язку з мобілізацією - такелажника відділення зберігання та транспортування технічної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), солдата, раніше не судимого, -
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, -
за участі прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
27.03.2014 року ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби, у зв'язку із мобілізацією та того ж дня направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ).
27.03.2014 року ОСОБА_3 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) №65 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду посаді такелажника відділення зберігання та транспортування технічної батареї зенітного ракетного дивізіону 1604 вказаної військової частини.
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з 27.03.2014 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відтак, діючи на порушення зазначених вимог та обов'язків, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем призваним у зв'язку із мобілізацією та проходячи військову службу на посаді такелажника відділення зберігання та транспортування технічної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), у військовому званні «солдат», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, близько 08 год. 00 хв. 13.11.2014 року вчинив дезертирство, тобто не з'явився вчасно на службу до розташування зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від військової служби до 20 год. 00 хв. 04.03.2018 року, не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, при цьому пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем призваним у зв'язку із мобілізацією та проходячи військову службу на посаді такелажника відділення зберігання та транспортування технічної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), у військовому званні «солдат», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, близько 08 год. 00 хв. 13.11.2014 року не з'явився вчасно на службу до розташування зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від військової служби до 20 год. 00 хв. 04.03.2018 року, не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
У скоєному ОСОБА_3 розкаюється, докази його вини, добуті досудовим розслідуванням, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позицій.
Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, суд обмежився лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), а саме в тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним у зв'язку із мобілізацією та проходячи військову службу на посаді такелажника відділення зберігання та транспортування технічної батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), у військовому званні «солдат», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов'язків військової служби, близько 08 год. 00 хв. 13.11.2014 року вчинив дезертирство, тобто не з'явився вчасно на службу до розташування зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від військової служби до 20 год. 00 хв. 04.03.2018 року, не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 408 КК України за ознаками дезертирство, тобто нез'явлення на службу з метою ухилитися від військової служби.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченим діяння, те що воно відноситься до злочинів середньої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, має задовільний стан здоров'я.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого - є щире каяття та вчинення злочину внаслідок тяжких особистих обставин.
У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, - судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи особу винного, думку прокурора, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 408 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Крім того, враховуючи викладене, суд вважає, що при обранні ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі, можливо застосувати дію ст. 75 КК України, з виконанням покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Засоби забезпечення кримінального провадження та запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувались, та підстав для їх обрання судом не вбачається.
Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано.
Судові витрати по провадженню відсутні.
Речові докази по провадженню відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 371 - 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 1 (одного) року іспитового терміну ОСОБА_3 не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1