Справа № 520/15288/19
Провадження № 2/947/3036/20
04.11.2020 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Шпак К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про повернення грошових коштів та компенсації моральної шкоди, суд -
03.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», якимпросить зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» повернути ОСОБА_1 , грошові кошти, які були отримані останньою в період з 01.08.2018 року по 16.05.2019 року, як заробітна плата, та списані Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний» з рахунку ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» в розмірі 118989,11 грн.; стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» на користь позивача - ОСОБА_1 суму в розмірі 100000 гривень моральної шкоди; понесені витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у розмірі 11765,50 грн. покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану цивільну справу 03.07.2019 року передано судді Гниличенко М.В..
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 08.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про повернення грошових коштів та компенсації моральної шкоди. Справа призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Відповідачем у порядку ст.178 ЦПК України було надано відзив на позовну заяву, яким вважають вимоги позивача безпідставними та просять відмовити у позові у повному обсязі./а.с.23/
Представником позивача адвокатом Гришко С.О. у порядку ст.179 ЦПК України було надано відповідь на відзив, якою просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі.
Представник позивача - адвокат Гришко С.О. до судового засідання з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» Возікова Н.В. до судового засідання з'явилась, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 липня 2007 року між Акціонерним банком «Південний» (на цей час Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № В 343, за яким кредитор надав позичальникові кредит у розмірі 92000 доларів США, зі сплатою 13 відсотків річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту - 09 липня 2009 року. Угодою від 30 вересня 2013 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року сторонами було внесено зміни, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 березня 2014 року.
До кредитного договору сторонами неодноразово вносилися зміни згідно з наступними додатковими угодами: угода від 28 вересня 2007 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено редакцію додатку № 1 та 2 до договору; угода від 09 липня 2009 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було забезпечено зобов'язання ОСОБА_1 заставою майнових прав на майбутню нерухомість з наступною іпотекою, порукою ТОВ «ЮГК Діамант», порукою фізичної особи ОСОБА_2 ; угода від 30 листопада 2009 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 травня 2010 року, угода від 28 травня 2010 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 червня 2010 року; угода від 30 червня 2010 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 липня 2010 року; угода від 30 липня 2010 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 31 серпня 2010 року; угода від 31 серпня 2010 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 29 грудня 2010 року; угода від 29 грудня 2010 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 грудня 2011 року; угода від 28 грудня 2011 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було викладено кредитний договір у новій редакції; угода від 29 березня 2012 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 28 вересня 2012 року; угода від 28 вересня 2012 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було викладено кредитний договір у новій редакції; угода від 01 лютого 2013 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 29 березня 2012 року; угода від 01 квітня 2013 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту 30 вересня 2013 року; угода від 30 вересня 2013 року до кредитного договору за № В 343 від 10 липня 2007 року, за умовами якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту - 28 березня 2014 року.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, у травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» звернулось до Київського районного суду м.Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за № В343 від 10.07.2007 року у розмірі 52617 доларів 59 центів США та 552876 грн. 33 коп.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 08.12.2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: поручителі ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно - Гранувальна Компанія «Діамант», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний" заборгованість за кредитним договором за № В 343 від 10 липня 2007 року у розмірі 52617 доларів 59 центів США та 552876 грн. 33 коп., які складаються з: заборгованості за кредитом - 48520 доларів 30 центів США; заборгованості за простроченими відсотками - 4097 доларів 29 центів США; штрафу за прострочення сплати відсотків - 216719 грн. 91 коп.; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 336156 грн. 42 коп., а також судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2018 року рішення Київського районного суду м.Одеси від 08.12.2016 року в частині стягнення прострочених процентів змінено, зменшивши їх розмір до 1266 доларів 49 центів США, в решті залишено без змін.
Однак, вважаючи, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2016 року та постанова апеляційного суду Одеської області від 14.06.2018 року по справі №520/7785/15-ц ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку.
14.09.2018 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №520/7785/15-ц відкрив касаційне провадження.
19.10.2018 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №520/7785/15-ц прийняв ухвалу, якою було зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.12.2016 року та постанови апеляційного суду Одеської області від 14.06.2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
17.06.2020 року Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №520/7785/15-ц прийняв постанову, якою апеляційну скаргу було задоволено частково, постанову Апеляційного суду Одеської області від 14.06.2018 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На даний час справа знаходиться на розгляді апеляційної інстанції та судовий розгляд призначено на квітень 2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні вказує на те, що не зважаючи на вищезазначені обставини відповідач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний»здійснив блокування банківської картки позивача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , відкритої в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», куди перераховувалася заробітна плата позивача, після чого, посилаючись на умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та існуючу заборгованість за оскаржуваним Кредитним договором №В343 від 10.07.2007 року, в період з 01.08.2018 року по 16.05.2019 року відповідач розпорядився коштами, які знаходяться на поточному рахунку позивача, здійснив перерахування грошових коштів, без згоди позивача, з рахунку позивача на особистий рахунок відповідача.
Загальна сума грошових коштів, яка була перерахована з особистого рахунку ОСОБА_1 на особистий рахунок банку в період з 01.08.2018 року по 16.05.2019 року склала суму - 118989 грн. 11 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових банківських послуг, які надає Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», оскільки у вказаному банку, на підставі укладеного між сторонами Кредитного договору № В 343 від 10 липня 2007 року, позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 для отримання грошових коштіву розмірі 92000 доларів США, погашення кредиту, сплату відсотків по кредиту та інше.
Зокрема, п.2.5 Кредитного договору № В 343 від 10.07.2007 року було передбачено, що вказаним договором позичальник надає банку право договірного списання з поточного рахунку позичальника в Акціонерному банку «Південний» у валюті кредиту сум у погашення заборгованості: по кредиту /при настанні строку, обумовленого в п.1.1 даного договору чи в графіку погашення кредиту, а також достроково у випадках, передбачених в п.п.3.3.2, 3.2.8.,6.1 даного договору/, по відсоткам /при настанні строку оплати відсотків, обумовленого в п.2.2 даного договору/, а також оплату за розрахункове обслуговування / відповідно до п.2.4. даного договору, у порядку передбаченому інструкцією НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Зокрема, п.6.1.даної інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг./а.с.35-36/
Також, 27.06.2018 року ОСОБА_1 повторно звертається до ПАТ АБ «Південний» та укладає Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з метою перерахування заробітної плати позивача. На підставі укладеного Договору позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 у валюті основного рахунку - гривня, та було видано розрахункову картку № НОМЕР_1 .
Судом було досліджено Заяву ОСОБА_1 про надання зразку аналогу власноручного підпису від 27.06.2018 року, з якої вбачається, що підписанням цієї Заяви клієнт повністю та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття усіх умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», даний договір є Публічним договором, який розміщений на офіційному сайті банку: http://bank.com.ua. /. Підписання вказаної заяви особисто позивачем, в судовому засіданні представником позивача не заперечувалось./а.с.79/.
Підписавши вказану заяву позивачка засвідчила згоду та приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Крім того, із позовній заяви вбачається, що позивач погоджується з тим, що за своєю природою "зарплатний" картковий рахунок є поточним рахунком клієнта, що відповідно до Інструкції відкривається банком клієнтові на договірній основі для заощадження грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору й вимог законодавства України. Банк має право розпоряджатися коштами, які лежать на поточному рахунку клієнта, лише за його згодою в порядку договірного списання. Це має бути заздалегідь обумовлено в договорі між банком і клієнтом. Так, позивач зазначає, що відповідно до ст.26 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року клієнт у разі укладення договорів з банком має право передбачити договірне списання грошей зі своїх рахунків на користь банку, в якому такий рахунок відкрито. /а.с.2/.
Суд також приймає до уваги пояснення представника відповідача з цього приводу. Де він зазначає, що рахунок, який відкривається, в тому числі для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії або соціальних виплат є по умовам банківського обслуговування звичайним поточним рахунком, оскільки на рахунок фізичної особи для власних потреб, можуть бути нараховані будь-які грошові кошти, а не лише кошти цільового призначення. Це регламентовано Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів від 12.11.2003 року № 492.
Суд також зауважує, що законодавством передбачена заборона арешту та списання грошових коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, але мова йдеться про рахунки підприємств, які займаються виробництвом або поставками енергії, води, теплопостачання та інше.
Тому, оскільки рахунок позивача для нарахування заробітної плати був поточним рахунком, відкритим банком при укладенні кредитного договору або договору банківського обслуговування, то клієнт приймає на себе зобов'язання щодо погашення тіла кредиту, разом з комісіями та відсотками за користування, та якщо позичальник порушує вказані умови, то передбачено договірне списання грошових коштів банку у зв'язку з наявністю заборгованості по кредиту.
Також, позивач у позові зазначає та визнає, що право банку списати гроші з карткового рахунку в рахунок погашення кредиту, виданого клієнтові, як правило, закріплюється в договорі на відкриття й обслуговування карткового рахунку, у кредитному або в іншому договорі про надання банківських послуг, однак звертає увагу суду на те, що договірне списання можливе лише в тому разі, якщо кошти на поточному рахунку і кредитні зобов'язання виражено в одній валюті./а.с.3/
Із доводів позивача, зазначених в позовній заяві, суд робить висновок, що позивач погоджується з тим, що рахунок, який було заблоковано банком є поточним рахунком, що банк мав право розпоряджатися коштами, які знаходяться на поточному рахунку, за наявності згоди клієнта, визначеної умовами договору, у порядку договірного списання, тобто клієнт у разі укладення договорів з банком має право передбачити договірне списання грошей зі своїх рахунків на користь банку, в якому такий рахунок відкрито.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Однак, у позові зазначено, що договірне списання можливе лише в тому разі, якщо кошти на поточному рахунку і кредитні зобов'язання виражено в одній валюті. Зокрема, позивач вказує на те, що картковий рахунок було відкрито у валюті - гривня, а заборгованість за оскаржуваним Кредитним договором № В 343 від 10.07.2007 року - у доларах США.
Проте, суд не погоджується з даними доводами позивача, з огляду на наступне.
Відкриття карткових рахунків і здійснення операцій з їхнім використанням регулюються розділом 8 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 року № 492, а також Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їхнім використанням, затвердженим постановою Правління НБУ від 14.04.2005 року № 137.
В разі недостатності або відсутності грошових коштів в валюті кредиту, банк має право договірного списання сум в повернення заборгованості за кредитом і процентами за ним, розрахунковим обслуговуванням та неустойкою за рахунок коштів в інших валютах в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості за поточним ринковим курсом на дату списання, з врахуванням витрат на купівлю-продаж /конвертацію/ валюти та сплату обов'язкових при купівлі-продажу /конвертації/ валюти платежів. Тобто, банк мав право при договірному списанні коштів з рахунку здійснити конвертацію валюти.
Крім того, позивач у позові зазначає, що право розпоряджатися зарплатним рахунком може надати банку суд, на підставі виконавчих документів, але водночас вказує, що виконавче провадження, яке було відкрито на підставі виконавчого документу, виданого Київським районним судом м.Одеси на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 08.12.2016 року було зупинено на підставі ухвали Верховного Суду від 19.10.2018 року. Та позивач стверджує, що відповідач інших виконавчих документів не має./а.с.3/
Більш того, позивач ОСОБА_1 у позові зазначає, що навіть при наявності виконавчого документа відповідач міг би здійснювати списання грошових коштів з особистого рахунку відповідача, відповідно до ст.128 Кодексу законів про працю України, не більше 20 відсотків зарплати, а у випадках, окремо передбачених законодавством України - 50 відсотків заробленого за місяць, а не 100% як зробив відповідач, чим порушив її права.
Тобто, фактично позивач погоджується з правом банку щодо списання з її рахунку коштів, але не в повному обсязі, а у відсотковому відношенні до зарплати.
Проте, представник банку пояснив, що приписи ст.128 КЗпПУ, на яку посилається позивач стосуються саме випадків відрахування грошових коштів з заробітної плати на підставі виконавчих документів. Однак, у даному випадку, списання грошових коштів з позивача було здійснено банком на договірній основі, тому приписи ст.128 КЗпПУ не мають жодного відношення до договірних правовідносин, які склались між сторонами.
Із пояснень представника позивача вбачається, що перевіряючи баланс по даній картці, позивач побачила, що ПАТ АБ "Південний" здійснило блокування карти та залишку грошових коштів на зарплатному рахунку на момент блокування карти, без її згоди. Для з'ясування інформації щодо підстави блокування карти позивач звернулась з запитами до банку.
ПАТ АБ "Південний" на запити позивача було надано дві відповіді від 29.08.2018 року та 18.10.2018 року з яких вбачається, що підставами блокування карти та залишку грошових коштів на зарплатному рахунку на момент блокування карти позивача № НОМЕР_1 , яке було здійснено банком 02.08.2018 року, відповідно до розділу 1 Глави 3 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за кредитним договором № В343 від 10.07.2007 року. Крім того, було роз'яснено, що блокування карти позивача 02.08.2018 року було здійснено у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за кредитним договором, а не на підставі постанови виконавчої служби про блокування карти, яка взагалі відсутня у банку та надати її копію не вбачається можливим. Списання коштів з поточного рахунку було здійснено за допомогою програмно-технічного комплексу, який здійснює автоматичне відрахування у разі наявності заборгованості перед банком. Розблокування карти позивача буде здійснено після погашення заборгованості за кредитним договором № В343 від 10.07.2007 року /а.с.10-11/
З наданих суду доказів, а саме з довідки ПАТ АБ «Південний» про операції по картці № НОМЕР_1 , відкритій позивачем у ПАТ АБ «Південний», вбачається автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості, що позивач вважає незаконним та з приводу чого звертається до суду./а.с.7/
Суд вважає, що позивач двічі зверталась з запитами до банку з приводу інформації щодо блокування карти та залишку грошових коштів на зарплатному рахунку на момент блокування карти, але будь-яких претензій безпосередньо з приводу укладення договору банківського обслуговування, або його розірвання, чи недійсності умов договору, або відсутності її згоди бути споживачем фінансових банківських послуг, які надає Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», не заявляла та по даний час є споживачем банківських послуг банку.
Крім того, судом встановлено, що позивач не зверталась до суду з позовами про розірвання або визнання недійсними Кредитного договору № В 343 від 10.07.2007 року, неодноразових змін згідно з Додатковими угодами, внесеними до кредитного договору або визнання недійсним умов Договору банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного позивачем з банком від 27.06.2018 року. Хоча відповіді ПАТ АТ "Південний" про відмову щодо розблокування карти, позивач отримала у серпні-вересні 2018 року.
Згідно ч.1 ст. 626, ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормами ч.1 ст.1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.2 ст.1066 ЦК України, банк гарантує клієнтові право безперешкодно розпоряджатися своїми коштами.
У відповідності до ч.3 ст.1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно до пункту 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Відповідно ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Пункт 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004р., визначає договірне списання як списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Відповідно до п.п.6.1.-6.6. вказаної Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, необхідну банку для списання коштів з рахунку платника. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.
Суд дає належну правову оцінку тому, що складовою частиною кредитного договору є умови і правила надання банківських послуг та зазначає про відсутність норм права, якими встановлено обов'язковість підписання цих умов і правил позивачкою в частині надання банку права на списання з банківського рахунку кредитної заборгованості.
Зокрема, обов'язковим є підпис позичальника під умовами і правилами надання банківських послуг у тому випадку, коли сторони досягають домовленості щодо продовження строку позовної давності, оскільки цього вимагає закон (ч.1 ст.259 ЦК України), а не при розрахунках за договором.
Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/. Факт підписання позивачем Заяви про надання власноручного підпису від 27.06.2018 року сторонами не заперечується, а вказана заява є невід'ємною частиною Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Враховуючи фактичні обставини, суд вважає, що відповідно до умов кредитного договору та законів, наведених вище, ПАТ АТ "Південний" правомірно списав з рахунку позивачки грошові кошти без отримання її розпорядження або згоди.
Згідно ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 26 ЦК України передбачає, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Підставою для списання грошових коштів з карткового рахунку позивача є отримана згода на списання грошових коштів, оскільки між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг від 27.06.2018 року.
Відповідно до пунктів 5.1,5.3,5.4 ч.5 розділу 1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» в редакції від 06.07.2018 року яка діяла на час підписання договору між позивачем та банком від 27.06.2018 року регламентовано - клієнт доручає банку списувати кошти з будь-яких рахунків клієнта /зокрема відкритих клієнту як фізичній особі-підприємцю для здійснення підприємницької діяльності/у межах сум, що підлягають сплаті банку за будь-яким договором, укладеним з банком, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з рахунка у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з рахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами /договірне списання/, у межах платіжного ліміту рахунка.
Банк списує кошти у грошовій одиниці України /іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/ національній валюті України за договором, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України./а.с.60/
Таким чином, сторони, користуючись своїм правом на свободу договору (ст. 627 ЦК), самостійно на власний розсуд визначились з усіма істотними умовами договору.
Враховуючи викладене, відповідно до пунктів 5.1,5.3,5.4 ч.5 розділу 1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний», керуючись п. 2 ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, главою 6 інструкції Національного банку України про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідачем правомірно було списано з рахунку позивача грошові кошти без отримання її розпорядження або згоди.
Згідно вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що предметом даного спору є встановлення законності чи незаконності дій банку щодо блокування банківської картки позивача, яка була видана на підставі особистої Заяви позивача щодо відкриття поточного рахунку для зарахування зарплатних грошей, на підставі укладеного позивачем з банком Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 27.06.2018 року, та у разі визнання дій банку незаконними, зобов'язати банк здійснити повернення грошових коштів та компенсувати моральну шкоду. Правовим обґрунтуванням позову є посилання на норми ст.1066 ЦК України -про гарантування банком клієнтові право безперешкодно розпоряджатися своїми коштами, або встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку; норми ст.128 Кодексу законів про працю, які не регламентують дані правовідносини, та ст.ст.21,22 Закону України «Про захист прав споживачів» - щодо недійсності умов договорів, що обмежують права споживача.
При цьому, судом встановлено, що представник позивача у судовому засіданні не заперечує факти щодо особистого звернення позивача до банку з заявою для відкриття рахунку, що позивачем було надано зразок власноручного підпису при укладенні договору банківського обслуговування, не заперечує щодо виду рахунку - поточний, навіть в позовній заяві визнається право банку на договірне списання коштів, але при умові, на їх думку, якщо кредитні зобов'язання виражено в одній валюті.
Суд зауважує, що судом не розглядались вимоги про розірвання або визнання недійсним Кредитного договору № В 343 від 10.07.2007 року, не було заявлено таких вимог у вигляді зустрічного позову і у цивільній справі №520/7785/2016р за позовом ПАТ АТ «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Крім того, судом не розглядались вимоги про розірвання або визнання недійсним Договору банківського обслуговування фізичних осіб від 27.06.2018 року, укладеного між банком та позивачем, оскільки вказані питання не були предметом вказаного позову, позивачем не ставилось питання їх правового обгрунтування, не здійснювалась перевірки їх доказами, тому суд розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Дані про припинення зобов'язань по вказаному кредитному договору, що він розірваний або визнаний судом недійсним матеріали справи не містять, кредитний договір на час розгляду справи у суді є чинним, вимоги щодо визнання його не укладеним або нікчемним позивач не заявляла, клопотання щодо зупинення провадження по справі до розгляду цивільної справи № №520/7785/2016р. представник позивача не заявляв та суд не вбачає підстав зупинення, посилання позивача на те, що вона не підписувала кредитні зобов'язання не підтверджено належними та допустимими доказами на час розгляду вказаної справи, тому за таких обставин суд приходить до висновку про необгрунтованість вимог ОСОБА_1 та відмовляє у позовних вимогах щодо зобов'язання банку повернути грошові кошти у розмірі 118989,11 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ОСОБА_1 зазначила у позовній заяві, що незаконними діями зі сторони відповідача їй була також заподіяна моральна шкода, яка полягала у тому, що у позивача змінився нормальний образ життя, постійні нервові стреси на фоні яких були втрачені нормальні життєві зв'язки, порушився нормальний режим сну, позивач зазнала значних душевних страждань. Більше того, такі страждання є триваючими, для позивача це завдало непоправної шкоди, адже внаслідок неправомірних дій відповідача позивач постійно відчуває погіршення самопочуття, тому просить суд стягнути з банку на її користь 100 000 гривень моральної шкоди.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 (далі - ППВСУ) „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного Кодексу України і абзацу 2 пункту З ППВСУ, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вищевказаних норм законодавства, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Однак, в даному випадку позивач у позовній заяві чітко не обґрунтувала свої позовні вимоги стосовно моральної шкоди, не зазначила та не надала суду докази та розрахунок розміру даної шкоди, отже вона не дотрималась зазначених вимог закону, тому її позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. не підлягають задоволенню.
Оскільки ПАТ АБ «Південний» діяв в межах закону і не порушив права, свободи і законні інтереси позивача, а також оскільки між сторонами склалися договірні відносини, які регулюються зобов'язальним правом, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, а також відсутні підстави для задоволенні вимог ОСОБА_1 про повернення грошових коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача, а тому не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.11, 23, 26, 526, 626,627,628,638,643,1054,1071 ЦК України, ст.ст.12,13,18,81,137,141,258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про повернення грошових коштів у розмірі 118989,11 гривень та компенсації моральної шкоди у розмірі 100000 гривень - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2020 року.
Суддя Гниличенко М. В.