Справа № 500/2927/19
Провадження № 2/946/665/20
05 жовтня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про стягнення суми грошових коштів за договором позики,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми грошових коштів за договором позики в національній валюті України, що складає еквівалент 1000 доларів США станом на день прийняття судового рішення, у сумі 27256 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 03.05.1980 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб. 31.01.2017 року ОСОБА_2 під розписку позичив у борг у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та зобов'язався повернути позику протягом року. До 31.01.2018 року відповідач грошові кошти ОСОБА_4 не повернув. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 25.01.2018 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , була заведена спадкова справа. До сьогоднішнього дня відповідач грошові кошти не повернув. Як спадкоємиця після померлого чоловіка, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за розпискою у розмірі 27256,00 грн. (курс долара США на час складання позовної заяви) за 1 долар США, та судовій збір у розмірі 769,00 грн.
Представник позивачки подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, стверджував, що ОСОБА_5 брав в борг грошові кошти для себе особисто.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про причину неявки суд не повідомили. 03.06.2019 року представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву (а.с.20-25), в якому вказала, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Позивачка вказує на те, що 31.01.2017 року під розписку ОСОБА_4 позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 27256 грн., що еквівалентно 1000 дол. США строком на один рік, тобто до 31.01.2018 року, підписана розписка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На момент укладання договору позики відповідач був одружений із ОСОБА_6 , яка є донькою позивачки. Укладення відповідачем з чоловіком позивачки договору позики (розписки) було здійснено в інтересах сім'ї, цей факт підтверджує підпис ОСОБА_3 як свідка передачі та отримання коштів у розмірі 27256 грн., що еквівалентно 1000 дол. США, що означає згоду ОСОБА_3 на отримання позики від позивачки її чоловіком, тобто договір укладено в інтересах сім'ї. Такі боргові зобов'язання є спільними для обох з подружжя, незважаючи на те, хто був підписантом договору позики. Отже, виходячи з того, що борги є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, позичені відповідачем у позивача грошові кошти у розмірі 27256 грн., що еквівалентно 1000 доларів США за розпискою повинні бути сплачені наступним чином: Ѕ частину від 27256 грн., тобто 13638 грн. на користь позивачки сплачує відповідач, Ѕ частину від 27256 грн., тобто 13638 грн. на користь позивачки сплачує колишня дружина відповідача ОСОБА_3 . Судові витрати на користь позивачки також повинні бути сплачені порівну по 384,50 грн. відповідачем та ОСОБА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила. 05.10.2020 року надала суду заяву (а.с.142), в якій вказала, що її колишній чоловік ОСОБА_2 31.01.2017 року самостійно позичив у борг у її батька ОСОБА_4 1000 дол. США строком на один рік. У вказаний строк грошові кошти відповідач не повернув. Крім того, позичені грошові кошти були використані відповідачем в своїх цілях, а не на користь сім'ї, як він зазначає. Вважає, що ОСОБА_2 має можливість повернути борг, проте ухиляється він виконання своїх зобов'язань.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1 , виданого 24.10.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.29) ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 20.01.2015 року.
31.01.2017 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 1000 дол. США із зобов'язанням повернути вказану суму протягом року, що підтверджується розпискою від 31.01.2017 року (а.с.8). Згідно тексту розписки грошові кошти отримані ОСОБА_2 та передані ОСОБА_4 в присутності дружини ОСОБА_3 .
Отже, відповідно до умов договору позики чоловік позивачки ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 дол. США, із зобов'язанням повернути вказану суму протягом року.
Зазначений договір відповідає вимогам ст.1047 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі.
Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 03.05.1980 року (а.с.7) ОСОБА_4 та ОСОБА_8 03.05.1980 року зареєстрували шлюб.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 15.11.2018 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.9) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Після смерті ОСОБА_4 25.01.2019 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. була заведена спадкова справа, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.10) та матеріалами спадкової справи №5/2019 (а.с.44-78).
Відповідно до заяв від 25.01.2019 року (а.с.46-47) ОСОБА_9 та ОСОБА_3 відмовилися від належної їм спадщини на користь своєї матері - ОСОБА_1 .
20.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 (а.с.68).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №1055 від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_4 (а.с. 76)
Отже, ОСОБА_1 перейшло право вимоги від ОСОБА_4 за договором позики від 31.01.2017 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями в паспорті громадянина України ОСОБА_1 (а.с.49 зворот) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 24.06.1986 року (а.с.73).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.04.2018 року (а.с.31) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний. Згідно рішення суду встановлено, що спільне проживання сторін припинено з червня 2017 року, що з огляду на вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України є обставиною, яка не потребує доказуванню. Отже, грошові кошти отримані в борг в той час коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільне господарство.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
З урахуванням наявності розписки про отримання позики, суд також приходить до висновку щодо невиконання зобов'язань за вказаним договором позики.
Згідно довідки НБУ офіційний курс валют Нацбанку України станом на 05.10.2020 року становить 28, 34080000 грн. за 1 дол. США.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як вбачається з розписки від 31.01.2017 року ОСОБА_3 брала безпосередню участь в укладенні договору позики, оскільки в розписці наявний її підпис. Доказів того, що грошові кошти були використані не в інтересах сім'ї суду надано не було.
Отже, оскільки грошові зобов'язання перед позивачкою не виконані, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню Ѕ частина від суми боргу, що складає 500 дол. США (1000/2), що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 05.10.2020 року складає 14170,40 грн. (500 х 28,34080000 = 14170,40).
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.
За таких обставин, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки 14170,40 грн.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 545, 1046, 1047, 1049, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про стягнення суми грошових коштів за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25 травня 2005 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - « НОМЕР_6 », на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 15 липня 1997 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - « НОМЕР_8 », суму грошових коштів в розмірі 14170,40 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят гривень сорок копійок) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25 травня 2005 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - « НОМЕР_6 », на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 15 липня 1997 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - « НОМЕР_8 », судовий збір у розмірі 399,49 (триста дев'яносто дев'ять гривень сорок дев'ять копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т.П.Пащенко