Справа № 496/4383/20
Провадження № 3/496/2551/20
10 листопада 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 0002602 від 13 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , 13 вересня 2020 року о 03 годині 52 хвилин на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» 452 км. + 811 м. надавав послуги з перевезення вантажів згідно товарно-транспортної накладної серії ПЗО № 592386 від 12 вересня 2020 року на т/з марки «DAF» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ» державний номер НОМЕР_2 без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був повідомлений про день, час та місце слухання справи належним чином. На електронну адресу суду надіслав письмові пояснення з додатками. У поясненнях зазначив, що зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, оскільки він складений з порушенням вимог чинного законодавства. Звинувачення щодо відсутності державної реєстрації, як суб'єкта державної реєстрації є безпідставними, оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19 березня 2012 року, вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт та здійснює свою діяльність в рамках чинного законодавства. Також норми перевезення вантажу на автомобільній дорозі М-05 не були порушені, оскільки фактична вага за результатами вагового контролю складала 45 т. 430 кг., а допустима - 46 т.
За наведених обставин, оскільки суд надає перевагу доказам, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що дана справа підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Тобто, вказана стаття є бланкетною та має посилання на норми закону, а тому в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено норми спеціального Закону (Господарський кодекс України, Податковий кодекс України), що передбачає наявність відповідного дозволу на здійснення такого виду господарської діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Тобто, суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП) в даному випадку має виступати суб'єкт господарської діяльності.
Також, згідно п. 24 ч. 1 ст. 7 та ч. 9 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, визначені права, обов'язки і відповідальність перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів (далі - Правила). Відповідно до пункту 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка повинна оформлюватись суб'єктом господарювання.
Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов'язковою умовою належного перевезення вантажу транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення вантажу та товарно-транспортна накладна, яка повинна оформлюватись суб'єктом господарювання.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення № 0002602 від 13 вересня 2020 року в якості доказів було додано: - копію протоколу про адміністративне правопорушення №0002602 від 13 вересня 2020 року; - акт № 030480 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13 вересня 2020 року; - довідку №0005136 від 13 вересня 2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю; - результат зважування від 13 вересня 2020 року; - розрахунок №б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 030480 від 13 вересня 2020 року; - акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №241708 від 13 вересня 2020 року; - товарно-транспортна накладна серії ПЗО № 592386 від 12 вересня 2020 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідні бути докази того, що він здійснював господарську діяльність з надання послуг з перевезення вантажів на транспортному засобі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії, отримував від здійснення зазначеного виду діяльності дохід та здійснював вказану діяльність систематично.
З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що він зареєстрований, як фізична особа-підприємець, тобто він є суб'єктом господарювання та основним видом економічної діяльності є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 липня 2013 року за № 16851702.
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до договору оренди транспортного засобу № 12-О від 01 серпня 2020 року надав в оренду ФОП ОСОБА_2 грузовий транспортний засіб марки «MAN» державний номер НОМЕР_3 , причеп НОМЕР_4 та транспортний засіб марки «DAF» державний номер НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 .
З товарно-транспортної накладної серії ПЗО № 592386 від 12 вересня 2020 року вбачається, що вона оформлена ФОП « ОСОБА_2 », як суб'єктом господарювання.
Отже, встановлено, що в наданих матеріалах справи уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , надавав послуги з перевезень вантажу без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання, а саме - відсутні жодні підтвердження, які вказують на чисельність конкретних перевезень, їх регулярність та постійність, отримання плати без наявності відповідних документів на право здійснення транспортних перевезень вантажу, вчинених даною особою.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Також відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В порушення вказаних вимог, в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме не вказано яким саме чином (способом) ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення вантажів (якого вантажу).
Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Таким чином, уповноважена особа на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначена ст. 255 КУпАП, належних доказів на підтвердження викладених в протоколі обставин щодо надання ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажу на транспортному засобі без наявності ліцензії не зібрала, та не долучила до протоколу матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи із вищезазначеного, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували здійснення ним господарської діяльності, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 164, 245, 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Галич