Справа № 495/1066/20
№ провадження 2/495/1498/2020
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
11 листопада 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Іванченко А.С.,
Справа № 495/1066/20,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, просить суд:визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 1/6 частину квартири під АДРЕСА_1 .
Так, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - спадкодавець ОСОБА_3 .
Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді:
- 1/6 частки квартири під АДРЕСА_1 , що належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого органом приватизації державного житлового фонду виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 2197 від 26.05.1994 року.
Позивач вказує, що своєчасно надала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, тим самим фактично вступила у спадщину після смерті матері.
Іншим спадкоємцем є чоловік померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який надав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача.
Разом з тим, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу роз'яснено їй, що немає можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що серед заповітів складених ОСОБА_3 виявилось 3 заповіти, що посвідчені та зберігаються в Слов'яносербській державній нотаріальній конторі Луганської області, Третьою донецькою державною нотаріальною конторою Донецької області та Ясенівською селищною радою м. Ровеньки Луганської області, та згідно відповіді з Донецького обласного нотаріального архіву та Луганського обласного нотаріального архіву перебувають на тимчасово непідконтрольній території України та відсутня можливість отримати інформацію по вказаним заповітам.
Посилаючись на ст. 9 ЗУ « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що наведена нотаріусом у листі відмові, просила її позовні вимоги задовольнити.
10 квітня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по справі відкрито загальне позовне провадження та вона призначена до підготовчого судового розгляду.
08 травня 2020 року Ухвалою Білгород - дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.
Позивач в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява її заява про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити, на заочний розгляд справи згодна.
Відповідач в судове засідання надав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу за його відсутність, з позовом згодний у повному обсязі, заперечень не має.
Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданих заяв, за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . /л.с.5/.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно у вигляді 1/6 частки квартири під АДРЕСА_1 .
Факт належності вищезгаданої частки квартири ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 26.05.1994 року та технічного паспорту на квартиру /л.с. 8-9/.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, яка змінила прізвище у зв'язку з укладанням шлюбу є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 . /л.с. 6-7/
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 191709680, позивачу належить 4/6 частки квартири АДРЕСА_1 .
До того ж ОСОБА_1 належить 1/6 частина вищезгаданої квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.05.1994 року.
За таких обставин, позивач є власником 5/6 частин даної квартири, в той час як після матері залишилась ще 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 , яку вона бажає спадкувати за законом.
При зверненні позивачем до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Холудєєвої С.М. з метою оформлення права власності на спадкове майно та отримання відповідного свідоцтва, листом нотаріуса за № 23/02-14 від 20.02.2020 року роз'яснено, що при заведенні спадкової справи нею було перевірено наявність виданих заповітів за заповідачем, шляхом безпосереднього доступу до спадкового реєстру.
Серед заповітів, складених ОСОБА_1 виявились заповіти, що посвідчені Слов'яносербською державною нотаріальною конторою Луганської області, який зберігається в Луганському обласному державному нотаріальному архіві, Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою Донецької області, який зберігається в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві, Ясенівської селищної ради м. Ровеньки Луганської області.
Згідно отриманих листів з Донецького обласного нотаріального архіву та Луганського державного обласного архіву, вищезазначені заповіти перебувають на тимчасово непідконтрольній території України та відсутня можливість отримати інформацію по вказаним заповітам.
Окрім того, у вищенаведеному листі нотаріуса вказано, що 13.12.2019 року на підставі поданих заяв ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини за законом, ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, нею була відкрита спадкова справа № 11/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Вказане також підтверджується наданою на виконання ухвали суду, спадковою справою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відповідно до якої з заявою про прийняття спадщини звернулася 13 грудня 2019 року - ОСОБА_1 та матеріали спадкової справи дійсно містять заяву від 13 грудня 2019 року ОСОБА_2 , щодо відмови від прийняття спадщини, що залишилася після померлої дружини ОСОБА_3 .
Таким чином, відповідач - спадкоємець за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті спадкодавці у встановленому законодавством порядку.
У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст.1220 ЦК України, час відкриття спадщини є днем смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Разом з тим, у відповідності до ст. 9 ЗУ « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
4. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Таким чином, належність заповітів на тимчасово окупованих територіях не створює правових наслідків, адже самі по собі дані документи - заповіти , якщо вони видані органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним.
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У відповідності до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст..1270 ЦК України).
Таким чином, враховуючи те, що позивач є спадкоємицею за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину, оскільки своєчасно звернулась до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, не заявляла відмову від неї, прийнявши до уваги, що інший спадкоємець - ОСОБА_2 , чоловік померлої, який є відповідачем по справі відмовився від прийняття спадщину у вставленому законодавством порядку, про що свідчить лист приватного нотаріуса Холудєєвої С.М. № 23/02-14 від 20.02.2020 року та надані до суду матеріали спадкової справи, враховуючи, що позивач позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, та з урахуванням встановленої презумпції недійсності документів, складених посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 1261, 1264, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на:
1/6 частки квартири під АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: 1-1 - коридору; 1-2 - санвузла; 1-3 - кухні; 1-4 - житлової; 1-5 - житлової; 1-6 - шафи; 1-7 - балкону; житловою площею 26, 7 кв.м., загальною площею 42, 5 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН: НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 11 листопада 2020 року.
Суддя: