справа № 492/756/20
Іменем України
10 листопада 2020 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача про розірвання шлюбу, а також стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн. (а.с. 2-3). Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 28 вересня 1985 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння. Шлюбні відносини фактично припинені, з березня 2019 року сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Оскільки відповідач не бажає розірвати шлюб в органах РАЦСу позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом про розірвання шлюбу.
У судове засідання позивачка та її представник-адвокат не з'явилися, але надали до суду заяви, в яких просили суд про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити без надання строку для примирення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив суд про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги позивачки не визнав, заперечував проти їх задоволення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з припиненням шлюбу між подружжям, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 28 вересня 1985 року Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 (а.с. 6-8) та ОСОБА_2 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 22 (а.с. 5). Сторони не мають неповнолітніх дітей.
Крім того, судом враховано, що ухвалою суду від 10 серпня 2020 року (а.с. 29) сторонам надавався тримісячний строк для примирення, однак сторони за наданий судом строк примирення не дійшли, до наявного часу проживають окремо.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних відносин чи їх збереження є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб носить формальний характер. Сторони фактично припинили подружні стосунки, відносини не підтримують. Суперечок матеріального характеру, майнових претензій один до одного в них немає, спірне майно відсутнє. За таких обставин суд вважає, що сім'я розпалася, подальше спільне проживання сторін і збереження їхньої родини неможливо, родина розпалася остаточно й шлюб між ними варто розірвати.
Оскільки, незважаючи на те, що ухвалою суду від 10 серпня 2020 року сторонам надавався строк для примирення, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу у зв'язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізвище, у якої до шлюбу було прізвище « ОСОБА_3 ». Позивачка не виявила бажання після припинення шлюбу змінити своє наявне прізвище на дошлюбне, про що зазначила у позовній заяві, зверненій до суду, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав після припинення шлюбу між сторонами змінювати прізвище позивачки.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити, що згідно абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, єрішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Що стосується вимоги позивачки про відшкодування понесених нею судових витрат на оплату судового збору у сумі 840,80 грн., правової допомоги в сумі 3000,00 грн., суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки понесені витрати підтверджені відповідною квитанцією (а.с. 1).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які позивачка сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, з метою розподілу судових витрат позивачці необхідно було надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) рахунок, який необхідно оплатити після прийняття судом рішення за результатами розгляду справи; докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було надано: договір про надання правової допомоги від 04 червня 2020 року (а.с. 9-10); розрахунок гонорару у розмірі 3000,00 грн. з розрахунку вартості 1 години роботи адвоката у розмірі 1000,00 грн., відповідно до якого до гонорару входять послуги за складення позову у розмірі 1000,00 грн., участь у судових засіданнях, подання процесуальних заяв у розмірі 2000,00 грн. (а.с. 11); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання ним правничої допомоги (а.с. 12); прибутковий касовий ордер № 04/06 від 04 червня 2020 року, відповідно до якого адвокат Кочуров А.О. прийняв від позивачки 1500,00 грн. (а.с. 13); ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 04 червня 2020 року (а.с. 14).
Судом встановлено, що позивачкою понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 04/06 від 04 червня 2020 року, відповідно до якого адвокат Кочуров А.О. прийняв від позивачки 1500,00 грн. (а.с. 13).
Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., оскільки позивачкою надано суду докази здійснених нею витрат на зазначену суму, однак не надано до суду рахунку, який необхідно оплатити після прийняття судом рішення за результатами розгляду справи, внаслідок чого вимога позивачки про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у зазначеному нею розмірі підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 56, 104, 105, 110-115 СК України, ст. ст. 2, 19, 49, 76-81, 133, 134, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 28 вересня 1985 року Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області, актовий запис № 22, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Після припинення шлюбу залишити за ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_1 ».
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після набрання ним законної сили надіслати до Арцизького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є наявне рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.