Справа № 644/7143/20
Провадження № 3/618/239/20
10 листопада 2020 року
Суддя Дворічанського районного суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши в залі суду в смт Дворічна справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла за підсудністю від Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
16 серпня 2020 року о 23-54 годині в с-щі Тополі по вул. Центральна Дворічанського району Харківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 210994-20, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку, із застосуванням приладу «Драгер», у присутності двох свідків, результат тесту 1,53‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду 27 жовтня 2020 року.
ОСОБА_1 в судове засідання викликався судовою повісткою, яка була завчасно направлена за його місцем проживання, але повернулася до суду «за закінченням терміну зберігання».
На підставі ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, розгляд справи призначено на 10 листопада 2020 року.
10 листопада 2020 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Рудика І.І. до суду електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю адвоката в інших судових засіданнях.
За таких обставин, суддя вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. В судове засідання не з'явився, причин поважності неявки до суду не надав.
Із заяви захисника ОСОБА_1 - адвоката Рудика І.І. вбачається, що він не зможе з'явитися в судове засідання, оскільки на 10 листопада 2020 року в декількох судах м. Харкова призначені справи за його участю, проте будь-яких документів, які б підтверджували такі факти до суду не надав.
Суддя не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на такі обставини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник або інша особа зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип юридичної визначеності як складова частина конституційного принципу верховенства права зобов'язує особу та його представника самостійно цікавитися перебігом розгляду його справи в суді.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2019 року (справа № 910/12842/17) дійшов до висновку що, у разі відсутності представника з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні, суд має виходити з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Наведені позивачем або іншою особою обставини в обґрунтування причин неявки його представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач або інша особа, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва його інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, суддя вважає, що справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:
-фактичними даними, встановленими з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 390387 від 16 серпня 2020 року;
-результатами тесту приладу «Драгер» від 16 серпня 2020 року;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
-рапортом інспектора СРПП Дворічанського ВП ГУНП в Харківській області Ареп'єва О.М. від 16.08.2020;
-фактичними даними, встановленими з рапорту помічника чергового Дворічанського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області Васильцова С.О. від 16 серпня 2020 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16 серпня 2020 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 16 серпня 2020 року.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя визнає ці докази належними, допустимими та достатніми, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, суддею не встановлено.
За таких обставин суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 20400,00 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, який сплатити за такими реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя Є.О. Бунін