Справа № 615/977/19
Провадження № 2/615/26/20
02 листопада 2020 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі :
головуючого судді - Токмакової А.П.,
секретарів судового засідання - Антоненко М.Г., Момот Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участі представника відповідача - ОСОБА_2 ,
встановив:
03.07.2019 року представник позивача Савіхіна А.М. звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2011 року в розмірі 43369,48 грн., а також сплачений позивачем судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.08.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 3480 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.
З урахуванням положень ст.ст.526,527,530 ЦК України, п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався: погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах та в строки, передбачені цим Договором.
В порушення умов кредитного договору відповідач не виконала свої зобов'язання, а саме не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Посилаючись на вимоги ст.ст.629,610,525,615,1054,1050 ЦК України, вважає, що відповідач порушила зобов'язання за даним Договором, тому він набув права достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Як зазначає позивач, в зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.05.2019 року має заборгованість на суму 43369,48 грн., яка складається з наступного:
- 2229,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредитом;
- 35058,13 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 3540,92 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 2041,40 - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, заборгованість за договором не погашає, що на думку представника позивача, є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».
Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 02.09.2019 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України та клопотання представника позивача судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.
20.09.2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву разом із заявою про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, в зв'язку з чим відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не заперечував, що з урахуванням положень ст.ст.1054,634,629,628,638,639 ЦК України заява разом з пам'яткою, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить укладений договір про надання банківських послуг, проте позивачем не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт), Тарифів, щоб в сукупності із заявою свідчило про укладений в належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
На думку представника, виходячи з правового аналізу ст.207 ЦК України, який міститься у постанові ВСУ від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позивальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позивальник підписуючи заяву, а також те, що умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним, як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішення справи за позовом банку до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.
Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг, на думку представника позивача, не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.
Посилаючись на висновки, викладені ВСУ у постановах у справах №6-16цс15, 6-240цс14, 6-32цс13, вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідна карта, передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії картки, що, на його думку, є істотними умовами договору, зарахування кредитних коштів на картку. Матеріали справи також не містять відомостей, які б підтверджували факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором в розмірі 43369,48 грн. Як вбачається із позовної заяви, відповідачу надано кредит в розмірі 3480 грн., при цьому згідно заяви позивальника на оформлення картки, розмір кредитного ліміту не визначено, а додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною довідкою та прикладами використання кредитних коштів.
Як зауважив представник відповідача, позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів отримано позичальником.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, на думку представника, не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ та свідчити про наявність цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки є по суті калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Однак розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операції.
Звернув увагу, що в заяві позичальника від 13.08.2011 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін пор сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
17.10.2019 року представник позивача ОСОБА_3 надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.
Зазначив, що Правила та Умови є публічною офертою, які містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, що надає право останньому отримати доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем же було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
З наданої до суду анкети-заяви від 13.08.2011 року вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також вбачається, що відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила її.
Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», відповідачу встановлено поточну процентну ставку в розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій, штрафів тощо. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, зазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.
Звернув увагу, що банк забезпечив позичальнику можливість диспуту до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП-пароль.
Вважає недоречними посилання відповідача на постанову ВСУ у справі №6-16цс15, оскільки тарифи зазначені в пам'ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом з кредитною карткою у спеціальному конверті.
Із виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Дійсно наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, але ґрунтується на виписці із рахунку, яка має статус первинного документа.
Зауважив, що згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, частково сплачувала заборгованість за договором, після чого продовжувала користуватися кредитними коштами, що свідчить про те, що ОСОБА_1 знала про умови кредитування та визнавала свої зобов'язання за Договором. Тому посилання її представника про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
На підтвердження факту укладання кредитного договору та наявності не виконаних кредитних зобов'язань Банком надані докази: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача; виписка по рахунку, які вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми, як кожен окремо, так і наявний взаємний зв'язок у їх сукупності. В свою чергу відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору.
Звернув увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.
Відповідальність клієнта наступає з моменту використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (банкоматах) або підписанням чеку (POS-термінал торгової точки), оскільки саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.
При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка, яка підтверджує, що обставини, на які посилається відповідач у запереченнях, не відповідають дійсності. Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та відповідно, виконання договору належним чином.
Наполягав, що правовідносини між сторонами тривають, належним чином зобов'язання відповідачем не виконані, а кредитором не прийняті. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці, що свідчить про чинність кредитного договору та необґрунтованість заперечень відповідача.
Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій частині (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної відповідачу картки закінчується в останній день 03.2018 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 27.06.2019 року, тобто до спливу строку позовної давності, що свідчить про дотримання строків позовної давності при зверненні до суду та спростовують твердження відповідача, які не відповідають дійсності.
Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені також не вбачає, оскільки порушення зобов'язання триває.
Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 21.10.2019 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» належним чином завірену копію кредитного договору №б/н від 13.08.2011 року, виписку по рахунку, відкритому на підставі даного договору, а також копії доданих до позовної заяви документів належної якості для вручення відповідачу.
11.12.2019 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача визнано потрібною явку в судове засідання представника позивача для надання особистих пояснень.
Ухвалою суду від 16.07.2020 року за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено додаткові докази, а саме: виписку по картковому рахунку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, внутрішньобанківський наказ про затвердження цих умов, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки клієнту.
02.11.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування із АТ КБ «Приватбанк» інформації відносно поповнень кредитного рахунку за спірним кредитним договором, оскільки не доведено їх значення для вирішення справи.
Будь-які інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи жодного разу не з'явився, направив заяву про судовий розгляд за його відсутності, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача не погодився з вимогами позивача у повному обсязі, посилаючись на викладені у відзиві на позов обставини.
Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явилася, 27.07.2020 року надала письмові пояснення, в яких просила застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказала, що 13.08.2011 року нею була складена та підписана анкета-заява на видачу банківської картки в ПАТ КБ «Приватбанк» без зазначення бажаного кредитного ліміту. Того ж дня їй була видана картка «Універсальна» з нульовим кредитним лімітом, однак пізніше, банком самостійно їй встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн., будь-яких інших документів, крім анкети-заяви на видачу картки нею у відділенні банку не підписувалося.
Зазначила, що з умовами та правилами надання банківських послуг працівниками банку її не було ознайомлено ні на сайті банку, ні у відділенні. При підписанні анкети-заяви та при отриманні картки її не було повідомлено про розмір кредитних коштів та відсоткову ставку за їх користування.
Повідомила, що банківською карткою вона користувалася до 2013 року включно, жодних претензій від банку до неї не надходило. До банку з проханням підвищити кредитний ліміт не зверталася.
В квітні 2016 року банком на її адресу направлено повідомлення про те, що станом на 11.04.2016 року сума простроченої заборгованості за кредитною карткою складає 300 грн., яку вона повинна сплатити до 26.04.2016 року, та сплатила вчасно. Однак в червні 2016 року банком на її адресу направлено претензію-вимогу про те, що вона повинна була до 24.06.2016 року сплатити суму заборгованості за кредитною карткою в розмірі 500 грн., у разі несплати, розмір заборгованості може зрости до 3180 грн.
Не бажаючи мати заборгованість в розмірі 3180 грн. вона звернулася до відділення банку, де їй надали реквізити, на які вона сплатила заборгованість в розмірі 500 грн. З тих пір, з червня 2016 року по вересень 2019 року від банку претензій не надходило.
Починаючи з 2013 року відповідач жодного разу не зверталася до банку за поновленням кредитної картки після спливу строку її дії. Будь-яких інших платіжних чи кредитних карток жодного разу нею не оформлювалося.
21.10.2020 року представник позивача ОСОБА_4 надала відповідь на пояснення, в якій посилаючись на викладені у відповіді на відзив обставини, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На підтвердження отримання позивачем пере випущених карток до відповіді на пояснення представник позивача додала фото позичальника з карткою. Оскільки відповідача було ідентифіковано 13.08.2011 року, при пере випуску карток підписання нової анкети не потребується. Перевипуск картки це лише заміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що на фотознімку при отриманні картки зображена відповідач ОСОБА_1 .
Ч.3 ст.12, ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. (ч1 ст.223 ЦПК України)
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 дійшов висновку, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.08.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 3480 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту картковий рахунок, що підтверджується доданою до позовної заяви копією Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ОСОБА_1 від 13.08.2011 року.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальникам пропонуються платіжні картки, також інші банківські послуги, зазначені в заяві та в пам'ятці, яка вручається позичальнику. Належним чином заповнена заява підписується останнім, що підтверджує його згоду на те, що заява разом з пам'яткою, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить укладений договір про надання банківських послуг, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) ліміт.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п.1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
П.2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Згідно п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.
Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Згідно до цих Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту картки, їх вид і термін дії визначений в заяві та в пам'ятці клієнта. Датою укладання договору являється дата відкриття рахунку вказана в розділі «Відмітки банку» заяви. Також визначено, що пам'ятка позичальника являється невід'ємною частиною договору тільки у випадках оформлення й видачі платіжної картки за кредитною схемою, що підтвердили сторони під час судового розгляду.
Оскільки позивач надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, отже між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не ос порений, що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, який ґрунтується на даних виписки із рахунку, відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, а також інших витрат відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим станом на 26.05.2019 року має заборгованість на суму 43369,48 грн., яка складається з наступного: 2229,03 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредитом; 35058,13 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 3540,92 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2041,40 - штраф (процентна складова).
Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за кредитним договором від 13.08.2011 року суду не надано.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні обов'язки згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Ст.626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.ст.638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 634 ЦК України договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ч.2 ст.640 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч.1 ст.610 ЦК України встановлює, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Аналізуючи надані докази в призмі чинних правових норм, видно, що надана позивачем копія анкети-заяви на двох сторінках від 13.08.2011 року містить необхідну інформацію для отримання кредитної картки: персональні дані, адреса проживання, тощо. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. З анкети-заяви вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% на місяць, тобто 30,00% на рік.
Отже, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.
До того ж, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
Таким чином, з урахуванням наведених норм заява разом з пам'яткою, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить укладений договір про надання банківських послуг, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.
Із наданої позивачем виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, що підтверджує отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором до певного часу, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов'язання за Договором.
Даних про розірвання кредитного договору суду не надано.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами та пенею є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафних санкцій в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а саме: 500 грн. штраф (фіксована частина); 2041,40 грн. штраф (процентна складова), суд дійшов наступного висновку.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню та штраф.
Разом з тим, у відповідності до положень ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 р. у справі № 554/2743/14-ц.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 2041,40 грн.).
Враховуючи, що порушення зобов'язань за спірним кредитним договором триває, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.
Оскільки понесені позивачем судові витрати у справі документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 (п/р НОМЕР_2 , МФО 305299) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.08.2011 року в розмірі 40828,08 грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом 2229,03 грн.; з нарахованої пені за прострочення зобов'язання в розмірі 35058,13 грн. та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. станом на 26.05.2019 року, а також судовий збір у сумі 1921 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.П. Токмакова