Справа №611/765/20
Провадження №2/611/279/20
02 листопада 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в особі представника Дашко В.М., звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 32567,25 грн. за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору № б/н від 15 листопада 2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання по наданню кредитних коштів виконав, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим, станом на 20 вересня 2020 року, відповідач має заборгованість у сумі 32567,25 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку, з них: 22435,22 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4689,93 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 5442,10 грн. - нарахована пеня, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2020 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір № б/н від 15 листопада 2012 року. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позову банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
В матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості, наданий представником позивача (а.с.6-13)
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст.610 ЦК України.
Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено у формі анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тому з огляду на зазначене можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла станом на дату укладення договору).
Відповідно до ч.2 ст. 11 зазначеного Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тобто, з урахуванням викладеного, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Судом досліджено надану позивачем фотокопію анкети - заяви позичальника від 15 листопада 2012 року та встановлено, що вона не містить відомостей щодо розміру пені за порушення зобов'язань за договором.
Крім того, представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як вже зазначено, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 листопада 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід'ємні частини договору.
При цьому, суд, оцінивши докази, зазначає, що, по - перше, неможливо визначити, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомилася і погодилася відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). По-друге, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а з огляду на їх мінливий характер, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок доказування виникнення кредитних зобов'язань та порушення відповідачем умов кредитного договору.
Однак позивач, усупереч вимог ч.3 ст.12, ч. 2 ст. 43 та ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення пені.
А тому, правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею суд не вбачає.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, яка враховується судом, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, а також ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Однак, враховуючи, що кошти, які були фактично отримані та використані позичальником, не повернуті в добровільному порядку кредитодавцю ПАТ КБ «ПриватБанк», а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 22435,22 грн.
Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст.625 ЦК України, яка не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Із матеріалів справи вбачається, на ім'я ОСОБА_1 була оформлена кредитна картка, строк дії якої - до 30 вересня 2020 року (а.с.14).
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені ст. 625 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №375/998/15-ц роз'яснено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2020 року. За змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит, відповідно до ст.625 ЦК України, пред'явлені станом на 20 вересня 2020 року, а розрахунок проведено з 01 грудня 2019 року.
А тому, правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, за період з 01 грудня 2019 року по 20 вересня 2020 року у розмірі 4 689,93 грн. суд не вбачає.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно платіжного доручення позивачем при пред'явленні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.(а. с. 1).
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (68,89%), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1448,07 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження - вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, заборгованість за договором від 15 листопада 2012 року, станом на 20 вересня 2020 року, в сумі 22 435 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять п'ять) гривень 22 копійки та понесені судові витрати 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 07 копійок , а всього - 23 883 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 29 копійок.
В іншій частині в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ««ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 06 листопада 2020 року.
Суддя Ю.А. Коптєв