Справа № 570/4094/20
Номер провадження 2/570/1269/2020
"09" листопада 2020 р.
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гнатущенко Ю.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія №96", Міністерства юстиції України в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна Казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач у позовній заяві заявляє клопотання, в якому просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.8 та п.1 ч.1 ст.8 Закону Украни "Про судовий збір".
Позивач у позовній зазначає, що він на даний час відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ "Дрогобицька виправна колонія №40". У період з 06.10.2008 по 16.10.2018 року ОСОБА_1 відбував покарання у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)". Будучи засудженим до довічного позбавлення волі, позивач жодними коштами, необхідними для сплати судового збору, не володіє. На підставі ч.2 ст.8 та п.1 ч.1 ст.8 Закону Украни "Про судовий збір" просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відповідно до ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Така ж позиція визначена статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Дослідивши матеріали позовної заяви суддя дійшов до висновку про можливість звільнити заявника від сплати судового збору.
Згідно наданої заявником копії довідки ДУ "Дрогобицька виправна колонія №40" № 22 від 27.08.2020 року за період з січня 2019 по червень 2019 року загальна сума доходу становить 203 грн. Згідно наданої заявником копії довідки ДУ "Дрогобицька виправна колонія №40" № 23 від 27.08.2020 року за період з липня 2019 по грудень 2019 року загальна сума доходу становить 00,00 грн.
З огляду на зазначене вище, розмір доходу позивача не є достатнім для можливості сплати судового збору за заявлену ним вимогу у повному обсязі.
Так, позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 450000 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі (постанова ВС від 28.11.2018 р., справа № 761/11472/15-ц).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року становить 2102 грн.
Таким чином, з позивача підлягає до сплати судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, а саме 4500 грн.
За наведеного вище, беручи до уваги розмір доходу позивача, який не є достатнім для можливості сплати судового збору за заявлену ним вимогу у повному обсязі, а також гарантуючи позивачеві право на звернення до суду за захистом своїх прав, визначене ст.4 ЦПК України, позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Враховуючи майновий стан позивача та наявність клопотання від нього про звільнення від сплати судового збору, вважаю за можливе, з урахуванням ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст.136 ЦПК України, звільнити заявника від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі за його позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія №96", Міністерства юстиції України в особі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна Казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гнатущенко Ю.В.