Справа № 569/16764/20
09 листопада 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 569/16764/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Представник позивача та відповідач надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, представник позивача позовні вимоги підтримав, а відповідач не заперечив проти задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, в межах доводів позовних вимог, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 27 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11387125000, відповідно до умов якого було їй надано кредитні кошти в розмірі 59 000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) дол.США на строк до 23 серпня 2030 року під 14,0% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту №11387125000 від 27.08.2008 р. було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) між ОСОБА_3 та АК1Б «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською O.A., зареєстрований в реєстрі за №749, відповідно до якого в іпотеку АК1Б «УкрСиббанк» було передано належне їй на праві власності майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 50,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
26 серпня 2020 року між А Г «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» було укладено Договір факторингу №2020/08-3 за Договором про надання споживчого кредиту №11387125000 від 27.08.2008 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , за якими до ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» перейшли усі права первісного Кредитора (АКІБ «УкрСиббанк»).
26 серпня 2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФ1НСТАНДАРТ» було укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки №92636, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською O.A., зареєстрованим в реєстрі за №749, відповідно до якого в іпотеку АТ «УкрСиббанк» було передано належне ОСОБА_3 на праві власності майно, а саме: двохкімнатна квартира АДРЕСА_2 .
26 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимог за Договором про надання споживчого кредиту №11387125000 від 27.08.2008 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , за яким до ОСОБА_1 перейшли усі права первісного Кредитора (ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», який є правонаступником вказаних договорів від АТ «УкрСиббанк»).
26 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором Іпотеки №92636, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською O.A., зареєстрованим в реєстрі за №749, відповідно до якого в іпотеку АТ «УкрСиббанк» було передано належне ОСОБА_3 на праві власності майно, а саме: двохкімнатна квартира АДРЕСА_2 , за яким до позивача перейшли усі права первісного Іпотекодержателя за вказаним Іпотечним договором.
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 було набуто право власності на іпотечне майно, а саме двохкімнатна квартира АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору та ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно адресної картки № НОМЕР_1 від 13.10.2020 року, виданої ЦНАП у місті Рівному Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради серед зареєстрованих за вказаним місцем проживання є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії НОМЕР_2 .
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.
Відповідно до положень ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.08.2008 року на адресу відповідача було надіслано повідомлення про виселення на адресу відповідача.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, в якій зазначається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З позову вбачається, що відповідач не є членом сім'ї позивача, як власника вказаного житлового приміщення, оскільки виходячи з положень ст. 64 Житлового кодексу УPCP до членів сім'ї власника належать його дружина/чоловік, їх діти і батьки, також членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.
Особа, яка не є членом сім'ї власника, не погоджується на добровільне зняття з реєстрації місця проживання, власник житла має можливість в будь-який час може звернутись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Така ж позиція була висловлена і в Постанові ВСУ від 16.11.2016 року у справі №6-709цс16.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з наведеного, вимоги позивача щодо визнання відповідача особою, яка втратила право на користування зазначеним житлом, є обгрунтованими і їх слід задовольнити.
При вирішенні позову в частині вимог щодо зняття відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 34 Постанови № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання, тому окрема вимога щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.280-283,352,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 840,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина