Справа № 568/437/19
Провадження № 4-с/568/3/20
10 листопада 2020 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Троцюк В.О.
секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Радивилів справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії чи бездіяльність головного державного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бречко Ігора Кириловича, -
ОСОБА_1 15.03.2019 року звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати постанову головного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бречко І.К. від 07.02.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною та скасувати.
В обгрунтування поданої скарги покликається на те, що 28.02.2019 року поштовим відправленням отримав постанову від 07.02.2019 року про повернення виконавчого листа №1714/309/12 при примусовому виконанні рішення Радивилівського районного суду від 05.06.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу за договором позики в розмірі 104298,358 гривень. Згідно вказаної постанови від 07.02.209 року державним виконавцем було встановлено, що транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався органами поліції, не виявлено протягом року з дня оголошення в розшук та на підставі п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв рішення про повернення виконавчого листа стягувачеві.
Токарчук Ю.В. вважає, що вищевказана постанова є незаконною, оскільки державний виконавець не вжив всіх заходів щодо примусового виконання рішення суду.
Суддею ОСОБА_3 03 квітня 2019 року винесено ухвалу суду, згідно якої скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків.
02.05.2019 року ОСОБА_1 усунув недоліки скарги, після чого ухвалою суду від 23 травня 2019 року скарга прийнята до провадження та призначено судовий рогляд.
Суддею Троцюк В.О 26 жовтня 2020 року винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначено судове засідання..
Скаржник в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності вимоги викладені у скарзі підтримує повністю.
Начальник Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) подала заяву про розгляд справи за відсутності державного виконавця. Просить в задоволенні скарги відмовити, оскільки постанова про повернення виконавчого листа винесена відповідно до вимог законодавства, оскільки майно - транспортні засоби, розшук якого здійснювався, не виявлено протягом року з дня оголошення в розшук. Одночасно стягувачу надано строк до 07.02.2022 року для повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання. Таким правом стягувач не скористався.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вивчивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження №48613315, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що постановою головного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бречко І.К. від 03.09.2015 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №1714/309/12 виданого Радивилівським районним судом Рівненської області 17.09.2013 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 104298,58 гривень. (а.9 виконавчого провадження).
Постановою державного виконавця від 19.04.2016 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 (а.18 виконавчого провадження)
За результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 12.05.2016 року за ОСОБА_2 рахується 5 транспортних засобів (а.20 виконавчого провадження)
За результатами розшуку по «БД Автомобіль» ОСОБА_2 є власником 11 автомобілів (а.21 виконавчого провадження).
30 червня 2016 року державним виконавцем Бречко І.К. винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортних засобів (а.23 виконавчого провадження). Вказана постанова направлена до виконання до ГУНП в Рівненській області та регіональному сервісному центру МВС в Рівненській області.
Постановою від 30.06.2016 року виконавче провадження зупинено в зв'язку з оголошенням розшуку майна боржника (а.25 виконавчого провадження)
07.02.2019 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, в зв'язку з тим, що протягом року транспортні засоби, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлено. (а.81 виконавчого провадження).
Виконавчий лист №1714/309/12 повернуто стягувану ОСОБА_1 відповідно до постанови державного виконавця від 07.02.2019 року на підставі п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». (а.82 виконавчого провадження). Стягувачу роз'яснено право повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання до 07.02.2022 року.
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Зокрема, виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Після поновлення виконавчого провадження 07.02.2019 року державним виконавцем не вчинились будь-які виконавчі дії, обов'язок, встановлений ч.8 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо проведення перевірки державним виконавцем виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника державним виконавцем не виконано. В той же день 07.02.2019 року винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві.
У відповідності до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
З урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що державним виконавцем не вчинено достатньо заходів для примусового виконання рішення, оскаржувану постанову винесено передчасно, отриманої виконавцем інформації не достатньо для однозначного висновку про повернення виконавчого документу стягувачу. Таким чином є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно.
Встановлені судом обставини є підставами для задоволення скарги та скасування оскаржуваної постанови, оскільки така порушує права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутого з нього за судовим рішенням заборгованості.
Керуючись ст. ст.447-453 ЦПК України, ст. ст.18, 37, 52 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії чи бездіяльність головного державного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бречко Ігора Кириловича - задовольнити.
Постанову головного державного виконавця Радивилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бречко Ігоря Кириловича від 07.02.2019 року про повернення виконавчого листа стягувачу при примусовому виконанні рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 104298,58 гривень скасувати.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.О.Троцюк