Справа № 565/1400/20
Провадження № 3/565/1006/20
11 листопада 2020 року м.Вараш
Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І., розглянувши заяву про самовідвід у справі №565/1400/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, -
У провадженні Кузнецовського міського суду Рівненської області перебуває справа №565/1400/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП.
У вказаній справі суддями Кузнецовського міського суду Рівненської області Незнамовою І.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заявлено та прийнято самовідводи з тих підстав, що заявником у справі є працівник Кузнецовського міського суду Рівненської області Веремчук Н.Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу розподілено судді Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І.
11 листопада 2020 року суддею Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І. у даній справі заявлено самовідвід з підстав наявності обставин, які можуть викликати сумнів у стороннього спостерігача у неупередженості судді.
Вирішуючи питання про самовідвід, суд врахував наступні обставини.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 320887, складеному начальником СРПП №3 Вараського ВП ГУНП в Рівненській області майором поліції Мариничем С.І. 26 жовтня 2020 року, зазначено, що 26 жовтня 2020 року о 14 годині 38 хвилин в м.Вараш по мікрорайону Будівельників, 3 в приміщенні Кузнецовського міського суду, в залі засідань, на території, у якій установлено червоний рівень епідемічної небезпеки, ОСОБА_1 порушила правила щодо карантину людей, а саме: перебувала без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема: респіратора, або захисної маски, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушила п.п.1 п.10 постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року.
Із рапорту помічника чергового СРПП №3 Вараського ВП ГУНП в Рівненській області Протасевича С. від 26 жовтня 2020 року слідує, що підставою для складення вказаного протоколу про адміністративне правопорушення було повідомлення ОСОБА_6 , що надійшло зі служби «102» 26 жовтня 2020 року та зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Вараського ВП ГУНП в Рівненській області 26 жовтня 2020 року №4590.
Матеріали даної справи містять письмові пояснення ОСОБА_6 від 26 жовтня 2020 року, в яких вказано, що вона працює в Кузнецовському міському суді Рівненської області. У цих поясненнях ОСОБА_6 зазначила, що на розгляд справи №565/1222/20, що був призначений на 14 годину 30 хвилин 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП, з'явилася до Кузнецовського міського суду Рівненської області без засобів індивідуального захисту, на зауваження судді ОСОБА_4 щодо відсутності засобів індивідуального захисту та пропозиції одягти такі засоби не відреагувала.
Отже, заявником в даній справі був працівник Кузнецовського міського суду Рівненської області Веремчук Н.Л. (помічник судді).
Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І. особисто знайома та підтримує службові ділові відносини із помічником судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_6 . Зазначені обставини з врахуванням місця, часу і суті події, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, можуть викликати сумніви у стороннього спостерігача щодо неупередженості судді Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І. при розгляді вказаної справи, незалежно від правильності прийнятого рішення.
Ці обставини також можуть викликати в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 виправдані побоювання щодо неупередженості суду.
Таким чином, в даному випадку існують обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які регулюють порядок заявлення та розгляду заяв про відвід (самовідвід) судді, суд визнав за належне вирішити питання про самовідвід на загальних засадах здійснення правосуддя.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Отже, у справі про адміністративне правопорушення суд повинен забезпечити об'єктивність розгляду справи та дотримання принципу верховенства права.
Принцип верховенства права в Україні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п.п.28, 29, 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява №16695/04) від 15 липня 2010 року відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 і 30, Series A, no.255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland), заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v.United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див.вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland), п.43). У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно oбґрунтованими (див.вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»
(Wettstein v. Switzerland), п.44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v.Italy), від 7 серпня 1996 року, п.58 Reports of Judgments and Decisions,
1996-III). 3 огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться» (див.рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v.Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п.26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див.вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v.Spain), від 28 жовтня 1998 року, п.45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27 липня 2006 року, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як зазначається у п.11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.
Крім того, у п.12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів наведено обґрунтування судової незалежності. Зокрема, що судова незалежність передбачає повну безсторонність з боку суддів. При розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, які впливають або можуть створювати враження впливу на спроможність суддів здійснювати судочинство незалежно. У цьому розумінні судова незалежність є розвитком основоположного принципу, згідно з яким «жодна особа не може бути суддею у своїй справі». Значущість цього принципу виходить за межі окремої судової справи та її сторін. Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Кожен суддя, щодо неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду аби не підривати довіру до права на справедливий суд, що визнається основоположним правом людини.
З наведених підстав, враховуючи суспільний інтерес до даної справи, з метою втілення довіри до суду громадськості у демократичному суспільстві, гарантування переконливості учасників справи у безсторонності суду та недопущення звинувачень з їх боку в упередженому ставленні до них суду при здійсненні правосуддя, недопущення будь-яких сумнівів в об'єктивності, неупередженості судді та законності і правильності прийнятого в подальшому судового рішення, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, а також з урахуванням принципу процесуальної економії (звільнення від невиправданих формальностей і процедур), заяву судді Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І. про самовідвід в даній справі небхідно задоволити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.8, ч.1 ст.9 Конституції України, ст.2 п.п.1 п.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.245, 283 КУпАП, суд, -
Задовольнити заяву про самовідвід судді Кузнецовського міського суду Рівненської області Горегляд О.І. в справі №565/1400/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП.
Суддя О.І.Горегляд