Справа № 558/609/20
номер провадження 1-кп/558/175/20
11 листопада 2020 року смт Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області
в складі :
одноособово суддя ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180220000062 від 08.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Кротівщина, Великобагачанського району, Полтавської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні немає, не депутат, не судимого;
- у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 304 КК України, -
сторони кримінального провадження: державний обвинувач ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат - ОСОБА_5 ,
05 травня 2020 року, у денну пору доби, близько 14 год., ОСОБА_3 , знаходився у господарстві ОСОБА_6 , що розташоване в АДРЕСА_2 , де розташована накрита господарська будівля металевою бляхою та інший металобрухт, що знаходився на території всього господарства. У цей час в ОСОБА_3 раптово виник злочинний намір спрямований на відкрите викрадення вищевказаного чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення майна належного ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незважаючи на вимоги інших осіб припинити свої дії, тим самим усвідомлюючи, що за його діями спостерігають, діючи умисно та відкрито, з метою особистого збагачення, підійшов до господарської будівлі, викрав частини металевої бляхи, після чого з приміщення літньої кухні викрав брухт чорних металів: частину залізного цепу; залізний каркас сидіння з автомобіля; корпус редуктора до бензопили та інший дріб'язковий металобрухт, вартістю 2,80 грн. за 1 кг., на суму 537,60 грн. за 192 кг., а також брухт кольорового металу (алюмінію): корпус електродвигуна, вартістю 19,00 грн. за 1 кг., на суму 133 грн. за 7 кг., які за допомогою кінної підводи відвіз до с. Піски, Горохівського району, Волинської області та продав для ОСОБА_7 , чим розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 670 грн. 60 коп.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна.
Окрім того, 05 травня 2020 року приблизно о 14 год., ОСОБА_3 знаходячись у господарстві ОСОБА_6 , що знаходиться в АДРЕСА_2 , діючи всупереч вимог ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (із змінами та доповненнями), згідно якої держава здійснює захист дітей від усіх форм насильства, залучення до вчинення злочинів тощо, посягаючи на основні принципи суспільного виховання неповнолітніх у сфері морального розвитку і виховання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що пасинок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , є малолітнім, переслідуючи власний корисливий мотив, шляхом психічного впливу на неповнолітнього, який виразився в примушуванні до вчинення злочину, словесно впливаючи на його свідомість, залучив останнього до відкритого викрадення металобрухту з господарства, що розташоване АДРЕСА_2 , власником якого являється ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , цього ж дня, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи власний корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи відкрито, впливаючи на свідомість малолітнього пасинка ОСОБА_8 шляхом погроз, змусив останнього за допомогою пасатижів здійснити виймання цвяхів з металевої покрівельної бляхи на господарській будівлі, чим здійснив втягнення малолітнього в злочинну діяльність.
Після цього, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на відкрите викрадення чужого майна з приміщення літньої кухні господарства, що розташоване АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу викрав брухт чорних металів: частину залізного цепу; залізний каркас сидіння з автомобіля; корпус редуктора до бензопили та інший дріб'язковий металобрухт, вартістю 2,80 грн. за 1 кг., на суму 537,60 грн. за 192 кг., а також брухт кольорового металу (алюмінію): корпус електродвигуна, вартістю 19,00 грн. за 1 кг., на суму 133 грн. за 7 кг. При цьому задля здійснення злочину, ОСОБА_3 , словесно змусив малолітнього пасинка ОСОБА_8 знайти мішок та опісля тримати його у руках, після чого ОСОБА_3 помістив в нього викрадений брухт, в результаті чого вчинив втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.304 КК України, як втягнення малолітнього у злочинну діяльність.
10 листопада 2020 року між прокурором та обвинуваченим, з участю захисника було укладено угоду про визнання винуватості.
Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннь, активно сприяв розкриттю злочину.
Прокурор ОСОБА_4 під час судового розгляду зазначила, що угода відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, тому може бути затверджена і ОСОБА_3 слід призначити узгоджене в угоді покарання за:
- ч.1 ст.186 КК України покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції вказаної статті, строком 1 (один) рік;
- ч.2 ст.304 КК України покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції вказаної статті, строком 4 (чотири) роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, сторони погодилися про призначення остаточного покарання судом у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, який визначатиметься судом тривалістю від одного до трьох років.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст. 186, ч.2 ст.304 КК України, вказав, що всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, які викладено в угоді та обвинувальному акті відповідають дійсності, щиро розкаявся в скоєному.
Суд, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинуваченого повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили ОСОБА_3 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутих щодо нього обвинувачень, виду покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , згідно ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів.
Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до заяви від 30.10.2020 року потерпіла ОСОБА_6 надала згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 , оскільки жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого вона не має /а.п.34/.
Угода за змістом укладена відповідно до ст.472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.
Обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.474 КПК України роз'яснено процесуальні права, характер обвинувачень, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, роз'яснено вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.
Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.
Суд також вважає, що обставини, які пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , характер кримінальних правопорушень та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.
Згідно постанови про приєднання речових доказів від 8 травня 2020 року в даному кримінальному провадженні наявні речові докази /а.п.19/.
Відповідно до ст. 100 КПК України, суд повинен вирішити долю речових доказів.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 100, 314, 370, 373, 374, 469, 475 КПК України, -
Затвердити угоду від 10 листопада 2020 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 з участю захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості.
Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_3 винним за:
- ч.1 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
- ч.2 ст.304 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі, строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_3 в порядку ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов'язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Речовий доказ - корпус електричного двигуна, який упакований в пакет з написами «Національна поліція України, Головне слідче управління» номер 7232553, який переданий під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 залишити у її користуванні.
Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: