Справа № 362/3263/20
Провадження № 2/362/1960/20
11 листопада 2020 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
за участю представника позивачів - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання частки у спільному майні подружжя та визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачі звернулися до суду із позовом у якому просять визначити, що їх спадкодавець мав частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1/4 частина будинку АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на вказане нерухоме майно в рівних частках по 1/2 частині за кожним.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що після смерті їх матері вони, як спадкоємці за законом звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини у вигляді вказаного нерухомого майна; однак, нотаріусом було відмовлено у цьому через відсутність відповідних правовстановлюючих документів права власності померлої на дане спадкове майно.
Позивачі в судове засідання не прибули.
Представник позивачів у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з викладених у заяві підстав; після оголошення перерви, надала суду заяву у якій просила закінчувати розгляд справи у її відсутності.
Відповідач надав суду заяву якій просив розглянути справу у відсутності його представника.
Вислухавши вступне слово представника позивачів та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.05.2010 року (а.с. 13).
Спадкоємцями померлого за законом є його дружина ОСОБА_5 і діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 13.11.1968 року, свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 02.11.2010 року і серії НОМЕР_4 від 04.06.1972 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.03.1988 року.
Спадкоємець ОСОБА_5 у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини після померлого на користь позивача ОСОБА_2 , що підтверджується її заявою від 04 вересня 2010 року.
Позивачі належним чином прийняли спадщину після померлого батька, що відображено в матеріалах спадкової справи № 208/2010 до майна померлого.
Позивачі звернулися до нотаріуса з метою прийняття та оформлення спадщини за законом після померлого батька.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 24.06.2016 року (а.с. 12).
Спадкоємцями померлої за законом є її діти ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 02.11.2010 року і серії НОМЕР_4 від 04.06.1972 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.03.1988 року.
Позивачі належним чином прийняли спадщину після померлої матері, що відображено в матеріалах спадкової справи № 270/2016 до майна померлої.
Позивачі звернулися до нотаріуса з метою прийняття та оформлення спадщини за законом після померлої матері.
Постановою державного нотаріуса Васильківської районої державної нотаріальної контори Київської області Остранициної О.Б. від 12.12.2017 року № 1631/02-31, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину будинку АДРЕСА_1 , оскльки неможливо встановити факт належності вказаного нерухомого майна спадкодавцю (а.с. 18).
Норми статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що державна реєстрація прав є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав; права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Зазначений закон набрав чинності в серпні 2004 року.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно та земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
20 лютого 1991 року, на підставі рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів № 512 від 20 грудня 1990 року, на ім'я ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про право особистої власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , яке також було зареєстровано Фастівським БТІ (а.с. 19).
Одночасно, слід врахувати ту обставину, що розпорядженням Кодаківської сільської ради Васильківського району Київської області № 3 від 05.02.2016 року було перейменовано вулицю на якій розташована частина будинку, що належала спадкодавцю позивачів з «АДРЕСА_1» на «АДРЕСА_1».
Тобто, на момент виникнення у померлого батька позивачів прав на спірне нерухоме майно - 1991 рік, діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року, положення якого не передбачали обов'язкової реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, суд приходить до висновку, що права ОСОБА_4 на нерухоме майно у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 - були дійсними, оскільки на момент виникнення вказаних прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Тому, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, обов'язково слід врахувати той факт, що станом на дату набуття спірного нерухомого майна ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 13.11.1968 року.
Норма частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції, що діяла станом на дату виникнення у ОСОБА_4 прав на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 - передбачала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Також, норма частини першої статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України було визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Стаття 368 ЦК України визначає, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із статтею 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності; у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Також, відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини; при відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя і у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними).
Отже, не вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, суд виходить із засад рівності часток подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у спільному майні.
Також, за матеріалами спадкової справи № 208/2010 до майна померлого ОСОБА_4 у своїй заяві від 04.09.2010 року ОСОБА_5 повідомляла нотаріуса про набуття у шлюбі із ОСОБА_4 нерухомого майна у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 .
Так, виходячи із рівності часток ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у спільному нерухомому майні у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , - слід зробити висновок, що ОСОБА_4 мав частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1/4 частини зазначеного будинку.
Надалі, з урахуванням факту відмови ОСОБА_5 від прийняття спадщини після померлого чоловіка на користь обох дітей, - суд підсумовує, що позивачі, як спадкоємці батька, успадковують 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по 1/8 частині кожен.
Одночасно, відповідно до норми частини п'ятої статті 82 ЦПК України, суд враховує, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мав частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 116 - 118).
До складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
При цьому суд враховує, що спадкодавець позивачів не встиг оформити право власності на спадкове нерухоме майно відповідно до вимог законодавства, що діяло станом на дату її смерті.
Отже, та обставина, що ОСОБА_5 за життя не встигла оформити право власності на вказану частину житлового будинку належним чином не є достатньою підставою для відмови у визнанні за її спадкоємцями права власності на вказане нерухоме майно, яке залишились після смерті їх матері.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що право позивачів щодо спадкування підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на дане нерухоме майно в рівних частках.
За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 549 ЦК УРСР, ст. ст. 328, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 мала частку у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 1/4 (одна четверта) частини будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 (одну восьму) частину будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 (одну восьму) частину будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 11 листопада 2020 року.