Справа № 362/6721/17
Провадження № 1-в/362/286/20
16 жовтня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання провідного інспектора Васильківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, гр-на України, щодо вирішення питання про приведення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2018 р. у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. №2617-VIII щодо зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового Закону або пом'якшення призначеного покарання, -
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2018 р. ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України - звільнений від відбування покарання з випробуванням, йому встановлено іспитовий строк 3 роки.
Подання обґрунтоване наступним.
ОСОБА_4 з 07.06.2018 р. перебуває на обліку Васильківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
01.07.2020. р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. №2617-VIII.
Вказаним Законом внесені зміни до ч. 2 ст. 309 КК України та викладено в новій редакції:
-ті самі дії вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтєю або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах,-
-караються штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Зокрема, цим Законом скасовано кримінальну протиправність діяння, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України в частині кваліфікуючої ознаки, як вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України «особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК України».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 Кримінального кодексу України законодавство України про кримінальну відповідальність Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Ч. 1 п. 13 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання в тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 Кримінального кодексу України (усунення караності діяння, за яке особа засуджена: призначення особі покарання, що перевищує санкцію нового закону знижується до максимальної межі покарання, встановленою санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу).
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) по вирішенню питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Представник Васильківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд даного клопотання без її участі, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд даного клопотання без його участі, проти задоволення даного клопотання не заперечив.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд даного клопотання без її участі, заперечила проти задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників даної справи, дослідивши письмові матеріали подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2018 р. ОСОБА_4 було визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Вказаний вирок набрав законної сили 29.05.2018 р. та був направлений до Васильківського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області для виконання.
01.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VІІІ (надалі по тексту ЗУ № 2617-VІІІ 22.11.2018), яким внесені зміни, у тому числі до ч.1 ст.185 КК України, у зв'язку із чим орган пробації звернувся до суду із поданням про вирішення питання щодо зниження покарання до максимальної межі, встановленої санкцією нового Закону або пом'якшення призначеного покарання засудженому ОСОБА_4 .
Як вбачається з подання органу пробації, його подано до суду на підставі п.13 ч.1 ст. 537 КПК України, за якою під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
У поданні орган пробації просить вирішити питання щодо зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового Закону або пом'якшення призначеного покарання засудженій. При цьому орган пробації не навів конкретних вимог щодо виду та міри покарання, на яке він просить замінити засудженому ОСОБА_4 призначене покарання. Відтак подання не містить мотивів, з яких виходив орган пробації, звертаючись до суду.
Разом з тим, за приписами ч.3 ст.74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 , згідно з вищевказаним вироком був засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до 5 року позбавлення волі.
Згідно з нині діючою редакцією санкції ч. 2 ст. 309 КК України, передбачена відповідальність за вчинення вказаного кримінального правопорушення у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Таким чином, згідно з Законом 2617-VІІІ за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, з 01.07.2020 встановлений більш м'який вид покарання, ніж був застосований до засудженого ОСОБА_4 , а саме позбавлення волі. При цьому максимальна межа позбавлення волі за ч.2 ст.309 КК України встановлена на строк до 3 років, в той час як ОСОБА_4 засуджений до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
При цьому засуджений ОСОБА_4 покарання не відбував, оскільки на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
У відповідності до ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тобто необхідно застосовувати найбільш сприятливий для винуватого закон із усіх, що були чинними у цей період.
За ч.3 ст.74 КК України суд замінює призначене покарання на максимальний строк (розмір) передбаченого в санкції більш м'якого виду покарання.
Якщо засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням, а новий закон, що має зворотну дію, передбачає як найбільш суворий вид покарання такий, від відбування якого особа теж може бути звільнена з випробуванням (наприклад, обмеження волі чи виправні роботи), призначена їй міра покарання теж підлягає заміні на максимальний розмір покарання, передбаченого новою санкцією. При цьому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не скасовується і засуджений продовжує далі відбувати визначений судом іспитовий строк.
Із урахуванням правил ч.3 ст.74 КК України та положень Закону №2617-VIII покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років ОСОБА_4 може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки (максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону) із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Разом з тим, суд звертає увагу, що міра покарання - це якісна і кількісна характеристика визначеного судом згідно з законом покарання за злочин.
Отже, міра покарання охоплює не лише строк та розмір покарань, але і їхній вид та кількість, визначену судом.
З урахуванням змін внесених Законом №2617-VIII до санкції ч. 2 ст. 309 КК України пом'якшується вид покарання, однак з урахуванням правил ч.3 ст.74 КК України збільшує строк покарання.
Враховуючи, що максимальна межа покарання у виді позбавлення волі, що може бути призначене за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, згідно з Законом №2617-VIII перевищує строк призначеного засудженому вироком суду покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що у даному випадку приведення вироку суду від 27.04.2018 у відповідність до вимог Закону № 2617-VIII погіршує становище засудженого.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування правил, встановлених ч.1 ст.72 КК України.
Так, згідно з ч.6 ст.72 КК України, встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
У свою чергу можливість перерахування покарання за правилами, встановленими ч.1 ст.2 цього Кодексу, можливе лише у разі відбуття засудженим частини покарання (друге речення ч.3 ст.74 КК України). У даному випадку засуджений покарання не відбував, оскільки фактично звільнений від відбування покарання вироком суду, а тому відсутня можливість перерахувати відбуте ним покарання, а отже й застосовувати правила ч.1 ст.72 КК України.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання органу пробації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72, 74, 185 КК України, ст.ст. 7, 9, 26, 372, 537, 539 КПК України, суд,-
В задоволенні провідного інспектора Васильківського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, гр-на України, щодо вирішення питання про приведення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2018 р. у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. №2617-VIII щодо зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового Закону або пом'якшення призначеного покарання,- відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1