Справа№592/10036/20
Провадження №2-о/592/163/20
06 листопада 2020 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявниця свої вимоги мотивує тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 17.06.2011 і 21.10.2019 рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми у справі № 592/11132/19 шлюб між ними було розірвано.
Після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 постійно ініціює сварки, які переростають у конфлікти, став дуже агресивним, як по відношенню до неї так і до дитини, постійно погрожує фізичною розправою, відібранням дитини. Заявниця і дитина постійно зазнають психологічного тиску з боку ОСОБА_2 . Останній неодноразово вчиняв домашнє насильство.
10.08.2020 року ОСОБА_2 було вчинено домашнє насильство, а саме кричав, хапав її за руки та погрожувв фізичною розправою.
19.08.2020 за зверненням заявниці, підрозділом дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження № 12020205440000211.
До цього, 15.03.2020 за місцем проживання заявниці ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: садна, гематоми ніжньої повіки правого ока, перелом кісток носу.
За фактом нанесення тілесних ушкоджень було відкрито кримінальне провадження № 12020200440001246.
22.07.2020 Ковпаківським районним судом міста Суми винесено вирок у справі № 592/7415/20, яким визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Вважає, що вона та її дитина - донька ОСОБА_4 є особами, які зазнали домашнього насильства.
Просить видати обмежувальний припис, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 на шість місяців: обмежити спілкування з постраждалою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до місця проживання мого та дитини, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до школи № 15, де навчається ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати мене та дитину, якщо я чи дитина за власним бажанням перебуваємо у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати нас та в будь-який спосіб спілкуватися з нами; заборонити вести листування, телефонні переговори з зі мною та дитиною або контактувати з нами через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В судовому засіданні заявниця та її представник -адвокат Давидов А.Г. підтримали заяву та просять її задовольнити.
Представник заінтересованої особи -адвокат Максименко Е.П. заперечила проти задоволення заяви, посилаючись на те, що вимоги заявниці не підтверджені доказами у справі. Крім того, між сторонами існує спір щодо порядку та способу спілкування з дитиною, їх виховання, оскільки заявниця перешкоджає батькові у спілкуванні з дитиною(підтвердження талони повідомлення до поліції, та висновки з цього приводу). ОСОБА_2 було подано заяву до Служби у справах дітей СМР. Беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявниця до суду не надала, а тому підстав вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для малолітніх дитини у зв'язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису немає, надавши відзив з додатками на спростування доводів ОСОБА_1 (а.с.36-41)
У відповіді на відзив, ОСОБА_1 зазначила, що виданий поліцейським терміновий заборонний припис у сукупності із неодноразовими систематичними зверненнями заявника до правоохоронних органів стосовно неналежної, протизаконної, аморальної, пригнічуючої поведінки заінтересованої особи повністю підтверджують вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, позиціонують заінтересовану особу як кривдника, а заявника - як постраждалу особу, слід дійти безапеляційного висновку, що рішення суду про задоволення поданої заявником заяви відповідатиме інтересам дитини, піде на користь як заявнику, так і заінтересованій особі, оскільки нею вже завдавалися тілесні ушкодження цивільному чоловіку заявника та особисто заявнику, систематичність вчинення домашнього насильства, слід дійти висновку про наявність високих ризиків продовження в майбутньому домашнього насильства, а також настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення у вигляді загроз і здоров'ю та життю заявника (а.с.85-101)
Вислухавши думку осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 17.06.2011 року по 21.10.2019 року, який рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми був розірваний. (а.с. 8) Від даного шлюбу народилася дитина- донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення батьків залишилася проживати разом із матір'ю за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 6-7) Після розлучення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, що ніким і не заперечується.
З матеріалів справи убачається, що 22.07.2020 року Ковпаківським районним судом міста Суми винесено вирок у справі № 592/7415/20, яким визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 , який проживає разом із ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4. (а.с.17-18)
10.08.2020 року ОСОБА_1 повідомила на лінію 102, що ОСОБА_2 було вчинено домашнє насильство, а саме кричав, хапав її за руки та погрожував фізичною розправою. (а.с.11)
19.08.2020 року ОСОБА_1 повідомила на лінію 102, що за місцем її проживання ОСОБА_2 залишив вінок для поховання (а.с. 15-16), підрозділом дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області відносно ОСОБА_2 порушено кримінальне провадження № 12020205440000211. (а.с.10,19)
Згідно висновків невропатолога та травматолога від 10.08.2020 року та 17.08.2020 року ОСОБА_1 мала тілесні ушкодження та скарги на стан здоров'я. (а.с.12-13)
31.08.2020 року інспектором Сумського ВП відносно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонений припис стосовно кривдника до 16.00 год. 10.09.2020 року (а.с.91)
22-26.10.2020 року за запитом ОСОБА_1 було проведено психодіагностичне дослідження особливостей психічного розвитку та психоемоційного стану доньки ОСОБА_4 . (а.с. 95-98)
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 21 408 грн. 88 коп.(а.с. 99)
Відповідно до інформації, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. (а.с. 44-45)
12.10.2020 року звернувся до Служби у справах дітей із заявою про визначення порядку спілкування із донькою ОСОБА_4 та заборонити чинити перешкоди з боку ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини. (а.с. 48-49)
Згідно довідки КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» ОСОБА_2 під динамічним спостереженням у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра закладу не перебуває. (а.с.50)
30.08.2020 року на лінію служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що колишня дружина не дає бачитися з дитиною. (а.с.52)
04.10.2020 року на лінію служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те,що колишня дружина ОСОБА_1 також заважає бачитися з дитиною, рішення суду відсутнє. (а.с. 51) За наслідками розгляду даних заяв, Сумським ВП була надана відповідь, в якій зазначено, шо необхідно з приводу спілкування з дитиною звернутися до суду. (а.с.53) З наданих фотокарток, відеозапису та переписки із соціальних мереж вбачається спілкування батьки та доньки. (а.с. 54- 66)
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першоїстатті 1 Закону України«Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першоїстатті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У відповідності до ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Разом з цим, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.89 ЦІПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Суд, під час вирішення такої заяви, має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тому, звернення заявниці до правоохоронних органів щодо, начебто, застосування до неї насильства ОСОБА_2 та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є належним доказом вчинення ним домашнього насильства. Її звернення є лише підставою для проведення досудового розслідування та перевірки обставин, наведених у повідомленні про кримінальне правопорушення.
Частинами 6, 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею ж 153 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частина 2 статті 157 Сімейного кодексу України закріплює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.
Згідно з положеннями ч.3 ст.157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З наданих суду фотокарток, диску,переписки за допомогою мережі Інтернет вбачається, що ОСОБА_2 намагається вирішити питання щодо спілкування з дитиною, звернувшись із відповідною заявою до Служби у справах дітей.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «А.В. проти Словенії» вказано, що у справах, що стосуються прав контакту одного з батьків, держава зобов'язана вживати заходів з метою возз'єднання батьків зі своїми дітьми та зобов'язання сприяти таким возз'єднанням, наскільки інтереси дитини говорять про необхідність збереження особистих відносин і, якщо це необхідно, «відновити» сім'ю.
Заборони, про застосування яких просить заявниця, можуть призвести до неможливості спілкування батька з дитиною та, як наслідок, до повної втрати контакту батька з дитиною, враховуючи, що дитині лише 7 років, та вона проживає з матір'ю.
Крім того, суд виходить з того, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Що ж стосується висновку психолога, то допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. Однак, жодною із сторін заяв про призначення у відношенні ОСОБА_4 експертизи щодо її психологічного стану не заявлялось.
Крім того, надані спеціалістом висновки були зроблені ним на підставі спілкування лише з однією стороною - дитиною та матір'ю, з якої вона проживає, без урахування спілкування з батьком.
Факт неодноразового звернення заявниці до правоохоронних органів з підстав начебто вчинення по відношенню до неї домашнього насильства в присутності доньки, свідчить про наявність тривалого конфлікту між нею та колишнім чоловіком, але не підтверджує факт того, що останній вчинив по відношенню до заявниці та дитини домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом. Також, є припущеннями доводи заявниці про те, що саме ОСОБА_2 біля будинку був залишений вінок на поховання.
Суд також не встановив ризиків настання насильства в майбутньому. Натомість з матеріалів справи вбачається, що між колишнім подружжям після розлучення існує спір з приводу способів участі батька у спілкуванні з дитиною, що не може розцінюватись як насильство в сім'ї. (позиція Верховного Суду від 02.09.2020 року справа № 635/4854/19)
Тому, у задоволенні вимог ОСОБА_1 слід відмовити за необгрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 81, 82,263-265,273,293,294,350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Катрич