09.11.2020
Справа № 482/1152/20
Номер провадження 2/482/410/2020
09 листопада 2020 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Демінської О.І., секретар судового засідання - Єфімова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
В липні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 23.08.2008 року в загальному розмірі 139447,89 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 5932.81 грн.; заборгованість за простроченими відсотками за період з 25.07.2008 по 31.07.2019 р. в сумі 133515,08 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України.
Вдруге відповідач не з'явився у судове засідання, подавши заяву про чергове відкладення розгляду справи, вказавши на невизнання ним заявлених позовних вимог, необхідність звернення за правовою допомогою. Правом подання відзиву не скористася.
Вказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 81,83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Лише у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Всупереч викладеним вимогам, відповідачем не вказано про існування будь-яких доказів на підтвердження його позиції щодо невизнання позову, не наведено об'єктивних причин їх неподання у строк, встановлений законом для подання відзиву.
За правилами ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є в тому числі, як день вручення судової повістки під розписку, так і день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За правилами ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням наведеного, підстави для відкладення судового засідання з розгляду справи втретє відсутні та законом не передбачені.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Ст.ст.204, 227 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Згідно положенням статей 627, 631 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору щодо визначення його умов з урахуванням вимог цього кодексу, як щодо строку його дії так і щодо наслідків закінчення цього строку.
Ст. 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо строк виконання не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право вимоги про виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, вказаний в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За правилами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки має бути визначений договором.
При цьому, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умови договору щодо права банку на зміну розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 23.08.2008 р. підписав заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Зобов'язання за договором Банк виконав, відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з встановленим кредитним лімітом.
Відповідно до п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 банк зобов'язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку
Відповідно до п. 1.1.3.2.3. вказаних Умов та правил, банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.
Умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку в заяві на отримання кредиту не має.
Тобто доказів виконання позивачем п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасного сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки, банком суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зміна розміру процентної ставки за кредитом з 22,80% на рік до 30,00%, 34,80% та 43,20%, про що свідчить наданий банком до позовної заяви розрахунок, відбулася банком без належного повідомлення відповідача та безпідставно.
Враховуючи наведене, проценти за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2019 р. мали б застосовуватися виходячи з 22,80% на рік, а тому підлягають перерахунку з моменту зміни процентної ставки банком, тобто з 01.01.2013 р. по 31.07.2019 р.
Заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку заборгованості становить - 5932,81 грн., проценти за користування кредитом з 01.01.2013 р. по 31.07.2019 р.: (5932,81 грн. ? 22.80%) ? 360 = 3,7574 грн. (% на день) ? 2402 днів прострочення = 9025,38 грн. (% за користування кредитом) + 22,72 грн. (% нараховані до 01.01.2013 р.).
З урахуванням наведеного, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5932,81 грн., а також заборгованості по процентам за період з 25.07.2008 року по 31.07.2019 року в сумі 9048,10 грн., а всього 14980,91 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 225 грн. 82 коп.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Одеса Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах № НОМЕР_2 МФО 305299, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.. Грушевського, 1 „Д", заборгованість за кредитним договором б/н від 23.08.2008 р. станом на 01.04.2020 р. в сумі 14980,91 грн., з яких: 5932,81 грн. - заборгованість за кредитом, 9048,10 грн. - заборгованість по процентам за період з 25.07.2008 року по 31.07.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 225 грн. 82 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення складено 09.11.2020 р.
Суддя Новоодеського районного суду
Миколаївської області О.І. ДЕМІНСЬКА