Справа №487/4601/20
Провадження №1-кс/487/5905/20
04.11.2020 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5 від 21.09.2020 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12020150030001060,-
29.09.2020 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якій останній просить скасувати постанову дізнавача СД Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5 від 21.09.2020 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12020150030001060 « Про внесення змін до ЄРДР №12020150030001060 від 31.03.2020 року до розділу короткий виклад обставин, зазначивши, що потерпілому ОСОБА_4 30.03.2020 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , причинив тілесні ушкодження житель кв. АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_6 ».
Вважає, що постанова винесена в порушення вимог ст.. 214, ст.. 91, ст.. 93 КПК України та вимог «Положення про порядок ведення ЄРДР», затвердженого наказом Генерального прокурора №139 від 06.04.2016р.
В судове засідання скаржник ОСОБА_4 , та його представник не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, вимоги скарги підтримують у повному обсязі.
Дізнавач в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За змістом ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).
Згідно ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді ( ч. 3 ст. 93 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодендоказ не має наперед встановленоїсили.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий, у тому числі, має право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі.
Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
В провадженні Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020150030001060 від 31.03.2020 року за ч.1 ст. 125 КК України, зареєстрованого в ЄРДР за заявою ОСОБА_4 , про те, що 30.03.2020 близько о 17.45 год. невідома особа перебуваючи на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 спричинила йому тілесні ушкодження.
18.09.2020 року до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшло клопотання ОСОБА_4 , та його адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020150030001060.
У своєму клопотанні останні просили внести зміни до ЄРДР №12020150030001060 від 31.03.2020 року до розділу короткий виклад обставин, зазначивши, що потерпілому ОСОБА_4 30.03.2020 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , причинив тілесні ушкодження житель кв. АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_6 ».
Постановою дізнавача СД Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5 від 21.09.2020 у задоволенні клопотання відмовлено.
Відповідно до Розділу ІІ Наказу Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. ст.36,40 КПК України слідчий та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Діючим кримінально-процесуальним законом не передбачено обов'язку слідчого вносити зміни до ЄРДР, Положенням про ЄРДР передбачено внесення реєстратором короткого викладу обставин по заяві, що і було зроблено у вданому випадку, підстав для внесення змін до ЄРДР слідчим суддею не вбачається.
З огляду на викладене, оскільки слідчим, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, прийняте рішення про відмову у задоволенні клопотання, є правом слідчого, оскаржувана постанова відповідає ст. 110 КПК України, містить, у тому числі, зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, у задоволені скарги слід відмовити.
Згідно ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 22, 26, 28, 40, 110, 138, 220, 221, 223, 224, 303307, 309, 370, 372, 376 КПК України, -
У задоволені скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5 від 21.09.2020 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12020150030001060 - - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1