Ухвала від 10.11.2020 по справі 2-291/11

Провадження № 4-с/470/4/20

Справа № 2-291/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Лященко В.Л.,

при секретарі - Кравчук А.І.

за участю: скаржника - Фадєєва В.О.

представника державної виконавчої служби - Долина Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Березнегуватського районного управління юстиції Гросу А.Г. щодо визнання неправомірною і скасування постанови про арешт майна та заборону його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати неправомірною і скасувати постанову від 30.08.2012 року державного виконавця ВДВС Березнегуватського районного управління юстиції Гросу А.Г. (на даний час - Березнегуватсьський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса)) про арешт майна боржника ОСОБА_1 та заборону його відчуження в рамках виконавчого провадження № 34062501 щодо примусового виконання заочного рішення Березнегуватського районного суду Миколаївській області від 13.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 15.11.2005 року в сумі 14264,14 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що кредитна заборгованість ним вже погашена.

Згідно відповіді начальника Березнегуватсьського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Лашкова Б.А., у них на виконанні перебувало виконавче провадження № 34062501 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Березнегуватським районним судом від 26.03.2020 року по справі №2-291 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" грошових коштів у загальному розмірі 14526,78 грн.

30.04.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". На теперішній час матеріали вказаного виконавчого провадження знищено у зв'язку зі сплином строку зберігання, встановленого пунктом 1-2 Розділу 11 “Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями”.

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала, та пояснила, що на даний час будь-яка заборгованість перед АТ КБ “Приватбанк” відсутня .

Представник Березнегуватсьського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) в судовому засіданні вважав, що дії державного виконавця були правильними та він керувався законом, який діяв на той час.

Представник державної виконавчої служби та скаржник на 10.11.2020 року в судове засідання не з'явились, подали заяву про подальший розгляд справи за їх відсутності.

Тому, відповідно до статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У Березнегуватсьському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) на виконанні перебувало виконавче провадження № 34062501 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Березнегуватським районним судом від 26.03.2012 року по справі №2-291 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" грошових коштів у загальному розмірі 14526,78 грн.

Згідно довідки АТ КБ “Приватбанк” від 17.06.2020 року, наданої ОСОБА_1 , у неї заборгованість перед Банком відсутня.

Про відсутність у неї заборгованості також свідчить лист АТ КБ “Приватбанк” від 27.10.2020 року з випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 , надані на вимогу суду,

Відповідно до статті 447 та частини 1 статті 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Вбачається, що предметом оскарження у справі є бездіяльність державного виконавця ВДВС Березнегуватського РУЮ Гросу А., яка полягає у не вирішенні питання зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачеві.

Разом з тим порядок та підстави повернення виконавчого документа стягувачу були врегульовані статтею 47 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону від 04.11.2010 року №2677-VI, згідно з якою повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Вказана норма Закону не передбачала зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, посилання скаржника на незаконність дій державного виконавця в цій частині є безпідставною.

Згідно зі статтею 49 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону від 04.11.2010 року №2677-VI, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 754/15469/16-ц.

Відповідно до статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 року, за відсутності підстав, передбачених ч. 4 вказаної статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 року можна зробити висновок, що якщо між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, питання звільнення майна з під арешту розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України 2004 року.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 у справі № 607/3894/17-ц.

Заявник звернувся до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, однак листом від 14.07.2020 року начальника Березнегуватсьського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Лашкова Б.А. їй було відмовлено та зазначено, що відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 - VIII від 02.06.2016.

Підстави для зняття виконавцем арешту визначені в ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 - VIII від 02.06.2016 року.

Заявником у зверненні до державного виконавця не вказано підстави, яка передбачена ч. 4 вказаної статті, тому суд приходить до висновку, що відмова начальника Березнегуватсьського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Лашкова Б.А. від 14.07.2020 року, є правомірною.

Частина 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 - VIII від 02.06.2016 встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Дослідивши довідку АТ КБ “Приватбанк” від 17.06.2020 року, лист АТ КБ “Приватбанк” від 27.10.2020 року, виписку з банківського рахунку станом на 27.10.2020 року, в яких вказано, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ КБ “Приватбанк”, суд вважає, що є підстави для зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Березнегуватського РУЮ Гросу А.Г. від 30.08.2012 року у виконавчому провадженні № 34062501, оскільки в даному випадку порушується гарантоване Конституцією України право ОСОБА_1 на вільне користування та розпорядження власним майном.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Березнегуватського районного управління юстиції Гросу А.Г. (на даний час - Березнегуватсьський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса)) щодо визнання неправомірною і скасування постанови про арешт майна та заборону його відчуження - задовольнити частково.

Зобов'язати Березнегуватсьський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження, накладений постановою державного виконавця ВДВС Березнегуватського РУЮ Гросу А. від 30.08.2012 року у виконавчому провадженні № 34062501.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатом розгляду скарги, Березнегуватсьський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) повинен повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення, відповідно до ст.354 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя В. Л. Лященко