Справа №127/24401/20
Провадження №1-кс/127/10932/20
07 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сутиски, Тиврівського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України -
Слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області, капітан поліції ОСОБА_7 , 07.11.2020 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Клопотання мотивоване тим, що Відділом СУ ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020020000000359 від 09.10.2020.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше ніж 08.10.2020, вирішили заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 .
Так, 08.10.2020, реалізуючи свій злочинний намір направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого, близько 10.00 год., ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 та на даний час із двома невстановленими досудовим розслідуванням особами приїхали на підприємство по виготовленню олії ТОВ «Кашуба Д.П.», що розташоване за адресою; Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Привокзальна, 26А, не вишукуючи жодного надуманого приводу, в усній формі, висунув ОСОБА_11 вимогу передати їм грошові кошти в сумі 200 000 грн. та 2000 доларів США, погрожуючи застосуванням до нього фізичного насильства, у випадку відмови передати кошти.
Не зупиняючись на вчиненому, маючи намір виконати всі свої дії до кінця, спрямовані на вимагання у ОСОБА_11 грошових коштів, 05.11.2020 близько 12:00 год. ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приїхали на вищевказане підприємство по виготовленню олії, де в рішучій формі висловили вимогу ОСОБА_11 щодо передачі їм грошових коштів в сумі 780 000 грн. та 2000 доларів США. У свою чергу потерпілий повідомив, що у нього відсутня така сума, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. У відповідь на це ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_11 , щодо переоформлення права власності на підприємство по виготовленню олії на ОСОБА_8 , при цьому погрожуючи застосуванням фізичного насильства. При цьому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_4 , перебували поряд з метою подолання волі потерпілого, і досягнення кінцевої злочинної мети.
Побоюючись виникненню для себе негативних наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень, сприймаючи погрози вищевказаних осіб реально, ОСОБА_11 повідомив, що підприємство по виготовленню олії ТОВ «Кашуба Д.П.» належить його доньці ОСОБА_12 .
Після цього, не зупиняючись на вчиненому, маючи намір виконати всі свої дії до кінця, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказали ОСОБА_11 сісти до автомобіля «Ssang Yong Rexton», державний номерний знак НОМЕР_1 , належного ОСОБА_8 та проїхати із ними в м. Вінницю, для оформлення нотаріальної довіреності, щодо права власності на підприємство по виготовленню олії. Приїхавши в м. Вінницю, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказали ОСОБА_11 , щоб він зателефонував своїй донці та сказав під'їхати у визначене ними місце, разом із документами на підприємство, а саме на вулицю Келецьку, 64/63 в м. Вінниця, до приміщення нотаріуса « ОСОБА_13 », для подальшого оформлення вищевказаної нотаріальної довіреності.
Приїхавши до приміщення нотаріуса «Рудик В.В.», ОСОБА_11 вийшов із автомобіля із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та пішли в напрямку ОСОБА_12 , яка їх очікувала перед входом в нотаріальну контору. Побоюючись виникненню для себе та своєї доньки негативних наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень, сприймаючи погрози вищевказаних осіб реально, потерпілий про дані обставини їй не повідомляв. Далі, потерпілий разом із своєю донькою та ОСОБА_8 , зайшов у середину приміщення нотаріальної контори, де в його присутності оформив довіреність на своє ім'я, з подальшою перереєстрацією на ОСОБА_8 .
При цьому, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_8 , перебували поряд з метою подолання волі потерпілого, і досягнення кінцевої злочинної мети.
05.11.2020, о 18.00, ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ІТТ №1 ГУ НП у Вінницькій області.
06.11.2020 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Отже, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, підозрюється : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Сутиски, Тиврівського району, Вінницької області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Вина ОСОБА_4 та його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: Заявою потерпілого про вчинення щодо нього кримінального правопорушення; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , щодо обставин вчиненого відносно нього кримінального правопорушення; Протоколом проведення впізнання за фотознімкам; Протоколом огляду в АДРЕСА_2 , де було затримано підозрюваного; Іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи тяжкість учиненого злочину, спосіб його вчинення, особу підозрюваного ОСОБА_4 , відомості які його характеризують, є необхідність в обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність сукупності неспростовних доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інші кримінальні правопорушення. Про дані ризики свідчать ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_4 не працює та не навчається. Враховуючи викладене, а також те, що інкримінований злочин вчинений з погрозою застосування насильства до потерпілого, інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, і його належної поведінки.
Беручи до уваги викладене, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наведеним ризикам, а тому слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники в судовому засіданні заперечували з приводу обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати до підозрюваного домашній арешт.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши вказане клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисників, дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 09.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020000000359 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
На думку суду, відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Санкція ст. 189 ч. 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
У відповідності з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Із клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 є особою, яка раніше не судима та підозрюється у вчиненні злочину за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому відноситься до кола осіб до яких може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні злочину за яке законом передбачена максимальна міра покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Суд також враховує особу підозрюваного, який зареєстрований, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, є особою, яка раніше не судима, працює, однак враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, а тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші злочини та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На думку суду наявність у підозрюваного місця реєстрації, проживання та роботи, а також враховуючи сімейний стан підозрюваного та відсутність судимостей, не забезпечують належну поведінку підозрюваного та не можуть запобігти існуючим ризикам, оскільки дані обставини не стали перешкодою до вчинення ОСОБА_4 дій по якому пред'явлено останньому підозру.
При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням, крім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Водночас, розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно ( абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018, зазначено що гарантія, передбачена статтею 5 п. 3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки, питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави, і повинен враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив що відповідно до п. 3 статті 5 Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовільнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 до 18 години 00 хвилин 03 січня 2021 року в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 18 години 00 хвилин 03 січня 2021 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, які можуть бути внесені як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині - відмовити.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, не відлучатись із Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи, здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи що дають право виїзду за межі України та утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_11 у кримінальному провадженні за винятком випадків проведення слідчих дій з одночасною участю підозрюваного та потерпілого.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя