Справа № 147/857/20
Провадження № 2-з/147/6/20
іменем України
10 листопада 2020 року смт. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою суду від 10.09.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
09.11.2020 р від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що на розгляді у Тростянецькому районному суді перебуває цивільна справа №147/857/20 про поділ майна подружжя. Предметом позову у даному випадку є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, а саме транспортних засобів: КАМАЗ Самоскид-С 55102, державний номер НОМЕР_1 , 1989 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_2 , КАМАЗ Самоскид-С55102, державний номер НОМЕР_3 , 1988 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_4 , 1990 р.в., КАМАЗ Самоскид-С, державний номер НОМЕР_5 , 1989 р.в. Всі транспортні засоби фактично знаходяться в користуванні та володінні виключно відповідача, який здійснює на них вантажні перевезення, здає в оренду та інше, а ОСОБА_1 позбавлена будь-якої змоги користуватися ним, навіть при умові, що згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ вона є їх власницею. На даний час позивачу не відомо де знаходяться вищевказані транспортні засоби та причепи, відповідач не бажає добровільно здійснювати розподіл майна подружжя. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у його користуванні знаходиться лише автомобіль КАМАЗ 55102 та причіп самоскид, 1989 р.в. Інші автомобілі, вказані позивачем у позовні заяві, начебто знаходяться у позивача та її батька, однак ці обставини не відповідають дійсності. Зазначила, що ціна позову складає 364084 грн. Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення відсутні, оскільки ОСОБА_1 вважає, що їх не потрібно застосовувати, тому що права ОСОБА_2 не порушено, а забезпечення позову лише допоможе оцінити транспортні засоби або отримати їх в натурі. Невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за захистом яких звернулася ОСОБА_1 . У зв'язку з чим просила постановити ухвалу, якою накласти арешт на спільне сумісне майно, придбане у шлюбі, а саме: КАМАЗ Самоскид-С 55102, державний номер НОМЕР_1 , 1989 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_2 , КАМАЗ Самоскид-С55102, державний номер НОМЕР_3 , 1988 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_4 , 1990 р.в., КАМАЗ Самоскид-С, державний номер НОМЕР_5 , 1989 р.в.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У ст. 149 ЦПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно вимог ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Форма та зміст заяви про забезпечення позову мають відповідати вимогам ст.151 ЦПК України. Відповідно до ч.ч.1,5 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати у заяві про забезпечення позову та обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову, зазначити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Однак, як вбачається з заяви про забезпечення позову, її зміст не відповідає вказаним вимогам визначеним ст. 151 ЦПК України.
Так, у поданій заяві про забезпечення позову заявником не викладено усі обставини потрібні для забезпечення позову, зокрема не зазначено номери кузова чи інші дані, що ідентифікують саме автомобілі та причепи, на які просять накласти арешт ОСОБА_1 та не надано жодних доказів про належність відповідного майна позивачу.
Крім цього звертаю увагу, що предметом позову є порушені права позивачки на спільно нажите майно, а не реалізація предмета спору.
Саме тому, що ОСОБА_1 при поданні заяви про забезпечення позову порушено вимоги ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України в частині зазначення необхідності і доцільності вжиття заходів забезпечення позову.
Заявницею не обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення позову; не наведено в заяві та не надано доказів того, що відповідач намагається відчужити вказане майно, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а викладені в заяві про забезпечення позову доводи лише описують обставини, які стали підставою спору між сторонами.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Також, прохальна частина заяви не містить чіткого зазначення органів, які уповноважені здійснити реєстрацію, перереєстрацію (зняття з обліку) транспортних засобів.
Також, заявником не вказані інші відомості, які потрібні для забезпечення позову, зокрема, ціна позову (вартість) майна, на яке просить накласти арешт ОСОБА_3 , у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити співмірність позовних вимог заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.
Суд звертає увагу, що у цивільній справі №147/857/20 (провадження 2/147/353/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості вантажного автомобіля КАМАЗ 55102, 1989 р.в. та причіпа-самоскида, 1990 р.в. у розмірі 364084 грн. Однак, у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на транспортні засоби, а саме: : КАМАЗ Самоскид-С 55102, державний номер НОМЕР_1 , 1989 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_2 , КАМАЗ Самоскид-С55102, державний номер НОМЕР_3 , 1988 р.в., причіп-самоскид, державний номер НОМЕР_4 , 1990 р.в., КАМАЗ Самоскид-С, державний номер НОМЕР_5 , 1989 р.в., визначивши ціну позову у розмірі 364084 грн., тобто зазначивши лише вартість транспортного засобу КАМАЗ з причіпом, згідно позовної заяви про поділ майна, що є порушенням вимог ст.151 ЦПК України.
Крім того, заявником не викладено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, зокрема зазначено, що заходи забезпечення позову не потрібно застосовувати, оскільки права відповідача ОСОБА_2 не порушено, а забезпечення позову допоможе лише оцінити транспортні засоби або отримати їх в натурі.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Оцінка транспортних засобів не здійснюється судом, а покладається на позивача або на іншу особу, яка відповідно до вимог закону має право на її здійснення.
Слід зазначити, що згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи,, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача.
Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Таким чином, оскільки подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, то така заява за правилами ч.9 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню, що не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 150-153, 258-260 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, повернути заявниці.
Роз'яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача можливості повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Натальчук