415/6737/20
3/415/1797/20
10.11.20 року місто Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Березін А.Г., ознайомившись з матеріалами справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, громадянина України, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого за ст. 44-3КУпАП,
26 жовтня 2020 року о 09 год.51хв. ОСОБА_1 , перебував в громадській споруді, а саме на стаціонарно обладнаній зупинці маршрутних транспортних засобів, що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 68, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, яка закриває ніс та рот, чим порушив вимоги пункту 10 п.п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641.
ОСОБА_1 у судовому засіданні провину свою не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним в письмових запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що в ніяких будівлях та спорудах не перебував, а знаходився на вулиці на безпечній відстані від сторонніх людей. Тому вважає, що провадження необхідно закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Вислухавши пояснення правопорушника та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд встановив:
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» зі змінами та доповненнями, на усій території України з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року встановлено карантин.
Відповідно до ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Законом України №530-1Х від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19 )» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст.44-3,такого змісту : «стаття 44-3 . Порушення правил щодо карантину людей.
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 26 жовтня 2020 року знаходився біля зупинки для маршрутних транспортних засобів, в засобі індивідуального захисту - захисної масці, яка не закривала ніс та рот, що також підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх із матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.п. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 641 від 22 липня 2020 року з наступними змінами та доповненнями, забороняється на території України на період дії карантину перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Згідно з протоколу серії ГП №133569 від 26.10.2020 року о 09-51 год. гр. ОСОБА_1 перебував в громадській споруді, а саме на стаціонарно обладнаній зупинці маршрутних транспортних засобів, що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 68, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, яка закриває ніс та рот, чим порушив вимоги пункту 10 п.п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641.
Поняття «громадські будинки і споруди», визначено в ДБН В.2.2-9:2018. Загальна назва будинків і приміщень, які призначенні для розміщення закладів, установ, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді або державі).
В статті 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначено основні терміни, серед, яких: зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів.
Отже, чинна на цей час постанова Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 не забороняє громадянам перебування у громадському місці без захисної маски. Такі заборони стосуються лише перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті.
Зупинка громадського транспорту по вул. Першотравнева у м. Лисичанську, де як установлено дослідженого судом відеозапису ОСОБА_1 перебував 26.10.2020 без вдягнутого засобу індивідуального захисту, не належить до громадських будинків і споруд, а тому перебування особи без захисної маски чи респіратора поза межами приміщення чи громадського транспорту не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП.
За таких обставин, доходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44-3, 245, 247 ч.1, 251, 252, 284, 285, 289, 294 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А.Г. Березін