про повернення заяви
Справа № 414/2157/20 Провадження № 2-о/414/249/2020
10 листопада 2020 р.
місто Кремінна Луганської області
Суддя Кремінського районного суду Луганської області Безкровний І.Г., розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Відповідно до постанови Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
У листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 також наголошується, що вирішуючи питання щодо прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
Отже, вирішуючи питання про відповідність заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди повинні враховувати також загальні вимоги, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Ухвалою судді від 29.10.2020 зазначена заява ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки була подана без належного дотримання вимог, передбачених діючим законодавством, у зв'язку з чим заявнику був наданий строк для усунення недоліків у вигляді п'яти днів із дня отримання копії ухвали, яка була отримана ним 31.10.2020. Однак у встановлений судом строк заявник виявлені недоліків не усунув, надавши суду виправлену заяву лише 09.11.2020, тобто вже після спливу визначеного судом п'ятиденного строку та водночас не надавши будь-якого клопотання про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Крім того, суд також вважає за доцільне звернути увагу заявника, що у виправленій заяві, поданій із пропущенням встановленого судом строку, заявником у повному обсязі не були усунуті виявлені недоліки, а саме:
- не було надано заяви у письмовій формі з особистим підписом заявника з її копією та копіями доданих документів для заінтересованої особи (ч. 2 ст. 175 та ч. 1 ст. 177 ЦПК України);
- не сплачено судовий збір та не надано доказів, що свідчать про те, що заява пов'язана саме зі збройною агресією, збройним конфліктом та тимчасовою окупацією території України, а так само доказів неможливості сплати заявником судового збору через відсутність джерел для існування (ч. 4 ст. 177 ЦПК України);
- додані до заяви копії письмових доказів не засвідчені належним чином у передбаченому законом порядку (ч.ч. 1, 4, 5 ст. 95 та ч. 1 ст. 177 ЦПК України);
- у заяві не зазначається, якими доказами підтверджується неможливість оформити пенсію саме у зв'язку із викладеними у заяві обставинами, а лише зазначається про можливість (потенційну) відмови пенсійного органу (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Додтаково суд звертає увагу заявника, що у первісній заяві його прізвище зазначається як " ОСОБА_2 ", у той час як у виправленій заяві його прізвище вказано вже як " ОСОБА_3 ".
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків, проте право на суд не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.
За таких обставин, оскільки заявник у встановлений судом строк не усунув виявлені недоліки заяви, суддя вважає за необхідне повернути її заявнику, роз'яснивши його право на повторне звернення з відповідною заявою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 185, 258-261, 263 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити заявнику його право на повторне звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів із дня складення цієї ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.Г. Безкровний