Справа № 161/4450/19
Провадження № 2/161/969/20
04 листопада 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Луцький міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0053 га за адресою : АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю відповідно до Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 006083 від 01.03.2002 року, та земельну ділянку площею 0, 0057 га в АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю відповідно до Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 043099 від 27.04.2004 року. Дане майно було набуто спадкодавцем ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , а тому є їх спільною сумісною власністю. А оскільки частки є рівними відповідно до вимог закону, то ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належало по Ѕ частині даного майна.
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів відповідачу ОСОБА_2 . Спадкоємці першої черги, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні, та які прийняли спадщину, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, є дружина - ОСОБА_5 та непрацездатний син - ОСОБА_3 , які успадкували по ј частині майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , а саме по 1/8 частині житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 , 1/8 частині земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2 згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 006083 від 01.03.2002 року та по 1/8 частині земельної ділянки згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 043099 від 27.04.2004 року.
Крім того, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2009 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за якою ОСОБА_5 визнає право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 26,5 м.кв. в АДРЕСА_2 , тобто на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,053 га по АДРЕСА_2 згідно Державного акту серії ВЛ №006083.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На випадок своєї смерті залишила заповіт, яким все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_1 . Непрацездатний син спадкодавця ОСОБА_3 від своєї частки відмовився, подавши відповідну заяву в нотаріальну контору.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 5/8 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 5/16 часток земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2 згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 006083 від 01.03.2002 року та 5/8 часток земельної ділянки згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 043099 від 27.04.2004 року.
Позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , подавши в передбачений законом строк відповідну заяву до нотаріальної контори. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на майно.
З врахуванням викладеного, просить визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме на 5/8 часток житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 , 5/16 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 006083 від 01.03.2002 року та 5/8 часток земельної ділянки згідно Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 043099 від 27.04.2004 року.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2019 року відкрито загальне провадження у справі.
02 травня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив від 03 червня 2019 року позивач заперечив викладені у відзиві що обставини.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 вересня 2020 року провадження у справі поновлено.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього та його представника надійшло клопотання, в якому вони просять справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з'явився в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 7563 від 19.11.2001 року, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгового закладу з влаштуванням літнього кафе. ( а.с. 10-12).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 562 від 23.03.2004 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу ( а.с.13-16)
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок , виданого 8 вересня 1978 року, ОСОБА_4 є власником житлового будинку , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 )
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 серпня 2004 року.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного
заробітку.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Крім того ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України вказує, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як встановлено судом, що підтверджується відповідно копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 січня 1962 року до дня смерті. Відтак, з врахуванням вимог ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України та ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належало по Ѕ частині набутого під час шлюбу майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 7563 від 19.11.2001 року відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року, по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 562 від 23.03.2004 року, та по Ѕ частині житлового будинку , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року, Ѕ частину земельна ділянка площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 3 562 від 23.03.2004 року, та Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, 20 травня 2004 року залишив заповіт, яким все належне йому майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, і взагалі все, що буде належати йому на час смерті і на що за законом буде мати право, заповів ОСОБА_2 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Право на обов'язкову частку у спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникло у його непрацездатної вдови ОСОБА_5 , що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , та непрацездатного повнолітнього сина - ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК № 046853. Останні прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши відповідні заяви до нотаріальної контори.
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 його спадкоємці за законом, що мають право на обов'язкову частку, успадкували по 1/8 частині спадкового майна, однак не оформили свої спадкові права належним чином.
Крім того, встановлено, що відповідно до ухвали Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, якою визнано мирову угоду, укладену між сторонами, за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 26,5 кв.м. в АДРЕСА_2 , що становить Ѕ частину земельної ділянки відповідно до Державного акту про право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року на ім'я ОСОБА_4 ( а.с. 25).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 09.09.2017 року.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на : 5/16 частині земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року (1/4 частина як спільне майно подружжя та 1/16 частина як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 ), 5/8 частин земельна ділянка площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року (Ѕ частина як спільне майно подружжя та 1/8 частина як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 ), та 5/8 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (Ѕ частина як спільне майно подружжя та 1/8 частина як спадкове майно після смерті ОСОБА_4 ).
ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що вона матиме право, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 заповіла своєму сину - ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_5 , звернувшись 21 листопада 2017 року до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Спадкоємець за законом, який має право на обов'язкову частку у спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатний повнолітній син - ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, від своєї частки у спадковому майні відмовився, про що ним подана заява до нотаріальної контори.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 травня 2018 року у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено у зв'язку з неможливість встановити склад спадкового майна, яке належить спадкодавцю ОСОБА_5 .
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на 5/16 частин земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року, 5/8 частин земельної ділянки площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 3 562 від 23.03.2004 року, та 5/8 частині житлового будинку , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на 5/16 частин земельної ділянки площею 0,0053 га в АДРЕСА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 006083, виданого 01.03.2002 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: 5/8 частин земельної ділянки площею 0,0057 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 043099, виданого 27.04.2004 року,
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом , що залишилось після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: 5/8 частин житлового будинку , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; паспорт серії НОМЕР_6 );
Третя особа: ОСОБА_3 ( місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).
Дата складання повного тексту рішення 10 листопада 2020 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк