Справа № 234/12045/20
Провадження № 2/234/3373/20
28 жовтня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.
справа №234/12045/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 09.08.2001 року вона працювала у ПрАТ «СКМЗ», останнім часом на посаді начальником бюро, 29.05.2020 року звільнена з роботи згідно ст.38 КЗпП України. При звільненні позивачці не був проведений повний розрахунок при звільненні. На день звільнення їй не була виплачена заробітна плата за лютий 2020 року у сумі 5416,85 грн., за березень 2020 року- у сумі 5531,56 грн., за квітень 2020 року- у сумі 5768,60 грн., за травень 2020 року у сумі 8627,11 грн., а всього у сумі 25344,12 грн. На неодноразові звернення з проханням виплатити заборгованість по зарплаті, керівництво підприємства відмовлялось, посилаючись на відсутність коштів. Так заборгованість виплачена в добровільному порядку позивачем не була.
Просила суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 25344,12 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день винесення судом судового рішення, витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
21.09.2020 року відповідач надав пояснення щодо належності доказів, відповідно до яких зазначив, що відповідно до яких позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 25344,12 грн. відповідачем не спростовуються.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Згідно з абз.2 п.8 р.IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) складає 306,80 грн. Отже для розрахунку суми компенсації згідно ст.117 КЗпП України ця сума має бути помножена на кількість робочих днів, починаючи з 01.07.2020 року. Роботодавець, як податковий агент, самостійно нараховує та відраховує податки з середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В зв'язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої.
До початку введення карантину (12.03.2020 року) кількість робочих днів у березні 6, у квітні 0, на травень 2020 року. Наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові ( неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020 р. - 08.05.2020 р., а також з 12.05.2020 р. по 15.05.2020р. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 року та Постанові № 2 від 18.03.2020 року на період часу з 18.05.2020 року по 18.07.2020 рік встановлено робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні.
Так, у липні 2020 р. -10 робочих днів, у серпні 2020 р. - 8 робочих днів, у вересні 2020 р. буде 8 робочих днів.
28.10.2020 року представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до статей 14.1.180,18, 162.1.3. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов'язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків, тобто в сумі 381,12 грн.
В своєму поясненні відповідач зазначає, що кількість робочих днів на підприємстві в березні 2020 року - 6 днів, в квітні 2020 року - 0 днів.
Однак ці обставини не відповідають дійсності, оскільки в березні 2020 року ОСОБА_1 відпрацювала на підприємстві 160 годин, в квітні 151 годину, в травні 56 годин, що підтверджується розрахунковими листами ОСОБА_1 за березень, квітень та травень 2020 року.
Крім того в своєму поясненні відповідач зазначає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно розраховувати з урахування дводенної робочої неділі починаючи з 18.05.2020 і по весь час дії карантину.
Однак це твердження відповідача не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість розрахунку середньої заробітної плати для стягнення в подяку ст. 117 КЗпП України з урахуванням режиму роботи підприємства.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача, задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ПрАТ «СКМЗ» у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -,
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «СКМЗ» з 09.08.2001 року, останнім часом на посаді начальника бюро. Наказом № 69 від 29.05.2020 року позивачку звільнено з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річнго віку, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-8). В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки, виданої ПрАТ «СКМЗ» про заборгованість по заробітній платі №652 станом на 26.08.2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за лютий - травень 2020 року складає 25344,12 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 25344,122 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 25344,12 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 30.05.2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 17 липня 2019 року у справі № 639/4820/16-ц, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу станом на 26.08.2020 року, його середньоденна заробітна плата складає 381,12 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов'язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.
З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 381,12 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.
Аналізуючи графік роботи підприємства за період з 30.05.2020 року по 28.10.2020 року, по день ухвалення судового рішення, слід зазначити наступне.
Відповідно до постанови № 2 від 18.03.2020 року «Про зміну режиму робочого часу», ПрАТ «СКМЗ» з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року працює за дводенним робочим тижнем.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про введення дводенного графіку на підприємстві, адже після 18.05.2020 року до 29.05.2020 року продовжувала працювати на ПрАТ «СКМЗ», заяв про припинення трудового договору у зв'язку з істотними змінами умов праці не подавала, доказів про зворотне суду не надавала, тому кількість робочих днів у травні 2020 року становить 1 робочий день, у червні 2020 року - 8 робочих днів, у липні 2020 року- 6 робочих днів.
Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», визначено кількість робочих днів у серпні -20, у вересні- 22, у жовтні -21.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.
Оскільки на період з 19.07.2020 року по 28.10.2020 року на підприємстві не було запровадження скороченого робочого часу та тривалості робочих днів у зв'язку із тяжким фінансовим станом підприємства, тому в цей період обчислення кількості робочих днів слід проводити саме за повний робочий місяць, а саме у серпні за 20 днів, у вересні за 22 дні.
У жовтні 2020 року розрахунок робочих днів застосовується по день винесення судового рішення, а тому становить 19 робочих днів до 28.10.2020 року.
Так, за період з 30.05.2020 року по 28.10.2020 року кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 76 днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 30.05.2020 року по 28.10.2020 року, в сумі 28965,12 грн. (381,12 грн. х 76 дн.).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн. за позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовні вимоги немайнового характеру, в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 а в особі представника ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий - травень 2020 року у сумі 25344,12 грн. (двадцять п'ять тисяч триста сорок чотири грн.12 коп.), без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 28965,12 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 12 коп.), з утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.
Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко