233 № 237/2479/20
12 жовтня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Мар'їнського районного суду Донецької області на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 09 липня 2020 року надійшла вказана цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2007 року в загальному розмірі 139980,61 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 10.08.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк» «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, а також довідки про умови кредитування. Відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.03.2020 р. утворилась заборгованість в сумі 139980,61 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 1996,05 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 137984,56 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав.
Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 12.10.2020 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 10.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої долучена до матеріалів справи. Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаною відповідачем 12.09.2007 року, базова процентна ставка складає - 1,9 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів, що включає плату за користування кредитними коштами у звітному періоді, складає - 7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття готівки - 1 % від суми операції, комісія за кредитне обслуговування - 1 % на залишок заборгованості непогашеної протягом пільгового періоду; комісія за несвоєчасне погашення заборгованості (при виникненні прострочення на суму більше 50 грн) - 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 10 грн на місяць.
ОСОБА_1 отримала кредитну картку НОМЕР_1 , за якою здійснювала витрати в межах кредитного ліміту та платежі на погашення заборгованості, строк дії якої 31 серпня 2015 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який з 10.08.2007 року складав 16000 грн. За банківською картою НОМЕР_2 , виданою ОСОБА_1 17.02.2012 року, кредитна заборгованість не обліковувалась.
З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З виписки з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувалася кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснювала платежі на погашення заборгованості.
Через несвоєчасність погашення кредитної заборгованості позивачем станом на 31.03.2020 р. нарахована заборгованість в розмірі 139980,61 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 1996,05 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 137984,56 грн.
Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів, що підтверджується банківською випискою з особистого рахунка відповідача.
Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок заборгованості за кредитним договором з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
Судом встановлено, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитною карткою. Так, до витрат, здійснених за карткою «Універсальна» у відповідний період, ставка за використання кредитних коштів становила з 10.08.2007 року 22,8 % річних; з 01.01.2013 року 30 % річних, з 01.09.2014 року 34,8 % річних, з 01.04.2015 року 43,2 % річних. Разом з тим, витрати за кредитною карткою, які складають заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач, були здійснені відповідачем до 26.11.2014 року, а отже розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню під час розрахунку заборгованості за процентами становить 30,00% річних до витрат, що виникли до 31.08.2014 року та 34,8% річних до витрат, що виникли після 01.09.2014 року. Крім того, судом встановлено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, здійснений з розрахунку 365 днів у році.
Судом встановлено, що з 01.03.2014 року банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.
Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.
Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості, позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.
З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.03.2014 року по 06.03.2014 року, що відповідає 6 дням позивачем нараховано проценти в загальному розмірі 9,48 грн, в той час коли тіло кредиту дорівнювало 1876,95 грн, а процентна ставка - 30 % річних, а отже позивачем здійснено нарахування процентів за такою формулою. З банківської виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 28.02.2014 року відбулось списання процентів в розмірі 45,04 грн та з 01.03.2014 року вказані кошти були додані до тіла кредиту як базу, на яку нараховуються проценти, за діючою процентною ставкою 30 % річних. А отже, за період з 01.03.2014 року по 06.03.2014 року, що відповідає 6 дням позивачем нараховані проценти в розмірі 9,48 грн ((1876,95 + 45,04) * 30 % (/100) / 365 * 6 (дні) = 9,48). 07.03.2014 року відповідачем був здійснений платіж на погашення заборгованості за кредитом, кошти якого в першу чергу були спрямовані позивачем на погашення прострочених процентів, сума яких була включена до бази для нарахування поточних процентів, залишок спрямований на погашення тіла кредиту. Таким чином, необґрунтоване нарахування процентів на раніше нараховані, але не погашені проценти, а згодом і на заборгованість за пенею, а згодом із застосуванням подвійного коефіцієнту, коли сума нарахованих процентів на вищевказану базу заборгованості за певний період збільшувалась вдвічі, із застосуванням у відповідні періоди до простроченої заборгованості процентної ставки 34,80 % річних та 43,20 % річних, відбувалось в період з 01.03.2014 року по 31.03.2020 року.
Оскільки судом встановлено, що з 01.03.2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами є необґрунтованим.
В зв'язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів, замість формули, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).
Так, у період з 01.03.2014 року по 06.03.2014 року, що відповідає 6 дням, тіло кредиту дорівнювало 1867,95 грн. Враховуючи те, що процентна ставка, яка застосовувалася позивачем, дорівнювала 30 % річних, отримуємо такий розрахунок:
1867,95 * 30 % (/100) / 365 * 6 (днів) = 9,21 (грн).
Аналогічну арифметичну операцію здійснено за період з 07.03.2014 року по 25.03.2014 року, коли тіло кредиту дорівнювало 1721,99 грн, а кількість днів у періоді складала 19 днів, а отже заборгованість за процентами складала 26,89 грн; за період з 26.03.2014 року по 09.04.2014 року: 1771,99 грн / 15 днів = 21,85 грн; за період з 10.04.2014 року по 13.05.2014: 1317,19 грн / 34 дня = 36,81 грн; за період з 14.05.2014 року по 15.05.2014 року: 1363,15 грн / 2 дні = 2,24 грн; за 16.05.2014 року: 1383,86 грн / 1 день = 1,14 грн; за період з 17.05.2014 року по 19.05.2014 року: 1220,45 грн / 3 дні = 3,42 грн; за 20.05.2014 року: 1231,06 грн / 1 день = 1,01 грн; за період з 21.05.2014 року по 22.05.2014 року: 1245,77 грн / 2 дні = 2,05 грн; за період з 23.05.2014 року по 25.05.2014 року: 1388,27 грн / 3 дні = 3,42 грн; за 26.05.2014 року: 1518,95 грн / 1 день = 1,25 грн; за період з 27.05.2014 року по 29.05.2014 року: 1608,58 грн / 3 дні = 3,97 грн; за період з 30.05.2014 року по 06.06.2014 року: 1883,26 грн / 8 днів = 12,38 грн; за 07.06.2014 року: 1903,97 грн / 1 день = 1,56 грн; за період з 08.06.2014 року по 10.06.2014 року: 1944,88 грн / 3 дні = 4,80 грн; за період з 11.06.2014 року по 31.08.2015 року: 1965,59 грн / 447 днів = 722,15 грн; за період з 26.09.2014 року по 26.10.2014 року: 29,18 грн / 31 день / 34,8 % річних = 0,86 грн; за період з 27.10.2014 року по 25.11.2014 року: 1,25 грн / 30 днів / 34,8 % річних = 0,04 грн; за період з 26.11.2014 року по 31.08.2015 року: 0,03 грн / 279 день / 34,8 % річних = 0,01 грн.
Крім того, станом на 28.02.2014 року позивачем були нараховані проценти в розмірі 46,59 грн.
А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 10.08.2007 року по 31.08.2015 року дорівнює 901,65 грн, що є сумою вищенаведених доданків.
Водночас судом встановлено, що за період з 28.02.2014 року по 09.10.2015 року в рахунок погашення заборгованості за процентами були спрямовані платежі відповідача в розмірі 399,95 грн, які мають бути відняті від суми заборгованості за процентами, яка була встановлена судом в розмірі 901,65 грн. А отже, отримуємо такий розрахунок: 901,65 - 399,95 = 501,70 (грн).
Також позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, нарахованих після 31.08.2015 року, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки судом встановлено, що кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 31 серпня 2015 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов'язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру пені, яка була впроваджена позивачем з 01.06.2012 року та нараховувалася в процентному співвідношенні, а з 01.07.2013 року в розмірі 50 грн щомісяця, з 01.12.2013 року в розмірі 100 грн щомісяця.
31.12.2012 року відбулося останнє нарахування комісії за несвоєчасне погашення заборгованості (при виникненні прострочення на суму більше 50 грн) в розмірі 1% від загальної суми заборгованості, але не менше 10 грн на місяць.
Посилання позивача про те, що вказаний розмір пені передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.
Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».
Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Водночас судом встановлено, що у період з 01.06.2012 року по 15.01.2014 року та у період з 01.08.2014 року по 20.08.2019 року відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, частина з яких в сукупному розмірі 2634,32 грн (797,76 + 1836,56 = 2634,32) була спрямована позивачем на погашення пені. Оскільки судом було встановлено, що нарахування пені було здійснено позивачем необґрунтовано, суд дійшов висновку про те, що вказана сума має бути віднята від заборгованості за процентами, розмір якої був встановлений судом та складав 501,70 грн, та після того від заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1996,05 грн, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено ч. 1 ст. 534 ЦК України. А отже, отримуємо такий розрахунок: 501,70 - 2634,32 = - 2132,62 (грн); 1996,05 - 2132,62 = - 136,57 (грн).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що станом на 31.03.2020 року у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2007 року. А отже, у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.08.2007 року в розмірі 139980 гривень 61 копійки необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, 280 - 282, 289, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-
У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.08.2007 року в розмірі 139980 (ста тридцяти дев'яти тисяч дев'ятисот вісімдесяти) гривень 61 копійки - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказані строки продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду - 16 жовтня 2020 року.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя