Іллічівський районний суд м.Маріуполя
Справа № 264/6214/20
3/264/2991/2020
09 листопада 2020 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області Пустовойт Тетяна Валеріївна, розглянувши матеріали, що надійшли з Кальміуського відділення поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , працюючої продавцем магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , за ст.44-3 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №019171 від 16.09.2020 року, ОСОБА_1 16.09.2020 року о 15 годині, будучи продавцем в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: м.Маріуполь, вул.Курчатова, буд.43/1, здійснювала торгівлю без медичної маски, окулярів та одноразових рукавичок, чим порушила п.7 правил карантину, встановлених постановою головного санітарного лікаря України від 02.06.2020 року №32 «Про зміни до головних рекомендацій щодо організації епідеміологічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину» та п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що останню повідомлено належним чином про день, місце та час слухання адміністративної справи щодо нього, а саме на 30 вересня 2020 року о 10 годині. Вказані матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли до суду 18 вересня 2020 року, тобто завчасно до дати розгляду справи. Разом з тим, ОСОБА_1 не з'явилася до суду ані 30.09.2020 року, ані за викликом суду 16.10.2020 року та 09.11.2020 року, про причини неявки не повідомила, суддя, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи, суддя встановила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП, полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.7 правил карантину, встановлених постановою головного санітарного лікаря України від 02.06.2020 року №32 «Про зміни до головних рекомендацій щодо організації епідеміологічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину» та п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року.
Натомість пунктом 7 Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.05.2020 року № 18 (в редакції постанови Головного державного санітарного лікаря України від 02.06.2020 року № 32) (далі - Тимчасові рекомендації), передбачено, що працівники закладів громадського харчування, в тому числі ті, які видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені в медичну маску або респіратор, окуляри (або захисний екран між працівником та відвідувачем при видачі замовлень на виніс) та одноразові рукавички.
З вищевикладеного вбачається, що суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, є виключно суб'єкти господарювання.
З письмових доказів, долучених до протоколу на обґрунтування обставин правопорушення, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та здійснює відповідну господарську діяльність у встановленому законом порядку.
Також, згідно ДСТУ 3862-99, затверджених і введених в дію наказом Держстандарту України від 26 березня 1999 року №163, громадське харчування - це сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього. Заклад громадського харчування - організаційно-структурна статистична одиниця у сфері ГХ, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари.
При цьому пункт 7 Тимчасових рекомендацій може застосовуватися у випадку обслуговування споживачів саме у закладах громадського харчування, проте посадовими особами, якими складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП, не зібрано та не надано суду переконливих доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 торгівлі (чеки, квитанції та ін.), не з'ясовано кому конкретно, коли саме, за яку плату та що саме остання продала.
У підтвердження вини ОСОБА_1 надано письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , яка вказала, що 16.09.2020 року вона була свідком того, як продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала торгівлю без засобів захисту, саме без маски, рукавичок та захисних окулярів. Також у приміщенні магазину знаходились покупці також без засобів захисту.
При цьому до матеріалів справи надані фотознімки ОСОБА_1 за прилавком, однак, на яких не зафіксовано обслуговування останньою споживачів (покупців) чи реалізації товару.
Доданий до матеріалів справи рапорт ДОП Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції Кочубей С.С., який також є автором адміністративного протоколу від 16.09.2020 року, не може розглядатись як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а.
Таким чином матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_1 діяльності у порушення правил карантину, крім того автором протоколу, складеному відносно останньої, невірно зазначено суть адміністративного правопорушення, що ставиться їй у провину, що виключає в діях ОСОБА_1 наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Крім того, у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якого на території України на період дії карантину забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Проте вказана постанова КМУ не передбачає прописаних в протоколі обмежень роботи працівників, працевлаштованих до фізичних осіб-підприємців та не містить взаємозв'язку або відсилань до Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.05.2020 року №18, які були прийняті на виконання іншої постанови КМУ, а саме: на виконання пункту 2 постанови КМУ від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», про що безпосередньо зроблено посилання в преамбулі постанови головного лікаря №32 від 02 червня 20202 року.
Отже посилання автора протоколу на порушення ОСОБА_1 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року є невірним, а тому не може ставитися їй у провину.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
На підставі викладеного вище, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст.44-3, 247, 251 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області.
Суддя: Т.В. Пустовойт